23 грудня колегія суддів Снігурівського районного суду Миколаївської області винесла заочний вирок двом військовим 108-го десантно-штурмового полку 7-ї десантно-штурмової дивізії ЗС РФ. Аралтан Манджиєв отримав покарання у виді довічного ув’язнення за катування та вбивство, а Віктор Кліменко – 12 років позбавлення волі за катування. Вирок ще не набрав законної сили – триває 30-денний термін на його оскарження.
Що сталося в Новопетрівці
Згідно з матеріалами справи, 19 березня 2022 року військовослужбовці 3С РФ, у тому числі 108 десантно-штурмового полку 7 десантно-штурмової дивізії, зайняли село Новопетрівка Широківської сільської громади Баштанського району Миколаївської області, з якого наступного дня, 20 березня, відступили через наступ Збройних Сил України. При цьому, відступаючи, російські військові покинули у Новопетрівці бойову техніку та зброю.
Цього ж дня близько опівночі військовослужбовці ЗС РФ знову захопили село, яке у подальшому окупували. 21 березня між 05.30 та 06.00 годинами ранку російські військові прибули до будинку старости села Валентини К. та з погрозою застосувати силу, у тому числі знищити будинки місцевих жителів, а також погрозами її вбивства та вбивства її чоловіка Володимира К., наказали принести всю зібрану мешканцями села зброю, яку російські військові залишили при відступі напередодні. Чоловік старости вирішив самостійно зібрати всю знайдену зброю та віднести в обумовлене військовослужбовцями ЗС РФ місце — на в’їзд до села зі сторони автодороги Миколаїв – Снігурівка. Російські військові затримали його, а також іншого мешканця Новопетрівки Дмитра У. (якого привезли на автомобілі), нібито, підозрюючи їх у допомозі ЗСУ. Манджиєв та Кліменко, як каже слідство, разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ, залякували їх автоматичною зброєю, погрожуючи вбивством та зв’язали їм руки пластиковими хомутами, змусивши стати на коліна, били руками, ногами й прикладами автоматів.
Катування і вбивство
Потерпілий Володимир К. зазнав особливо жорстоких тортур. За даними слідства та показаннями свідків, військові РФ стискали йому пальці плоскогубцями, засовували до рота напильник і водили ним по зубах, утримуючи голову силою. Усе це супроводжувалося погрозами вбивством.
Відповідно до тексту вироку, після багатогодинних знущань Володимира К. з зав’язаними очима вивезли на бронетехніці до гідротехнічної споруди -зрошувального каналу, що по дорозі у бік Миколаєва. Там, за версією слідства, Аралтан Манджиєв вбив потерпілого пострілом у голову з вогнепальної зброї. Тіло загиблого на початку лютого 2023 року знайшли на дні дренажної канави на колишніх позиціях військ РФ. Його особу було підтверджено за результатами аналізу ДНК.
Дмитро У. також зазнав побиття, катувань і погроз розстрілом, після чого його передали іншим підрозділам окупаційних військ і вивезли до місць несвободи. Йому вдалося вижити.
Докази і свідчення
Вину російських військових, згідно з текстом вироку, доводили показаннями потерпілих, родичів загиблого, місцевих мешканців, а також матеріалами огляду місця події, протоколами слідчих дій і результатами експертиз.
Потерпілий Дмитро У. розповів, що 21 березня 2022 року їхав на власному автомобілі вулицею села, де стояли російські військові. Вони зупинили його, наказали викласти речі на капот машини, перевірили телефон схопили і зв’язали руки за спиною.
Після цього його закинули в багажник автомобіля і повезли у невідомому напрямку. Військових було четверо — всі у формі, зі зброєю. У телефоні потерпілого вони знайшли переписку про те, що людей не випускають із села і що на мосту стоять російські солдати. Його привезли на край села — до хреста, де вже знаходився Володимир К.. Той стояв на колінах із зав’язаними руками. Обох потерпілих почали жорстоко бити — руками, ногами, прикладами автоматів, по голові й по всьому тілу. Їх тримали там до вечора, постійно допитували щодо місцезнаходження українських військових, погрожували вбивством і обіцяли відрізати вуха.
Напильник спеціально принесли за наказом одного з російських військових. Зі слів Дмитра У., російські військовослужбовці прямо казали Володимиру К., що він не виживе. Увечері росіяни посадили затриманих на танк і повезли в бік Миколаєва. Очі їм зав’язали, аби вони не бачили бойових позицій російської армії. По дорозі Дмитро У. почув, як один із військових сказав про потерпілого Володимира К.: «цього — в розхід». Це був останній раз, коли він бачив його живим. Після цього Дмитра У. кілька днів утримували в різних місцях — у Василівці, Чорнобаївці, Новій Каховці Херсонської області. Його допитували, а згодом відпустили без документів. Він ще кілька місяців змушений був залишатися на окупованій території.
Допитана в якості свідка донька потерпілого Володимира К. повідомила, що востаннє бачила його 19 березня 2022 року, коли він разом із матір’ю пішов до російських військових на мосту. Мати повідомила їй, що батько в полоні у військових РФ. 31 березня родина змогла виїхати з села. Пізніше їй стало відомо, що батька катували біля хреста. 1 лютого 2023 року його тіло знайшли на колишніх позиціях російських військових — у ямі, серед сміття. Вона сказала, що втрата батька — це нестерпний біль, а її малолітні діти залишилися без дідуся.
Інші свідки розповіли про масові затримання цивільних, катування біля хреста на околиці Новопетрівки, погрози та знущання з боку військових РФ. Свідки та потерпілий впізнали російських військових Аралтана Манджиєва та Віктора Кліменка за фотознімками. У суді було продемонстровано відео слідчих експериментів, де очевидці детально відтворювали події та місця катувань. До матеріалів справи долучено рапорт щодо виявлення кримінального правопорушення №5/6/3/1/19742 від 03.10.2023, за яким встановлено, що згідно наявної оперативної інформації, Аралтан Манджиєв здійснив вбивство Володимира К.. Також, на судовому засіданні був продемонстрований перехоплений запис телефонної розмови між російськими військовими, де описуються події катувань Володимира К. та Дмитра У. та вбивства Володимира К.
За висновками експертів, точну причину смерті Володимира К.встановити не вдалося. Це пов’язано з тим, що тіло було майже повністю скелетоване, а м’які тканини та внутрішні органи зазнали жировоску через розкладання, на що могла вплинути вологість – тіло знайшли під час розкопування сміття та ґрунту на дні дренажної канави, що знаходиться біля зрошувального каналу. Судово-медичне дослідження виявило ушкодження черепу та зубів потерпілого, але встановити, чи були ці ушкодження завдані за життя, було неможливо. Водночас експерт зазначив, що у разі їх прижиттєвого характеру вони належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, і могли виникнути внаслідок наскрізного вогнепального поранення голови кулею калібру 9 мм. Пошкодження зуба, ймовірно, утворилися від ковзної дії твердого шорсткого предмета, наприклад напилка або подібного інструмента.
Права обвинувачених та сторона захисту
27 січня 2025 року суд виніс ухвалу слухати справу у форматі спеціального судового провадження. До завершення підготовчої стадії суд провів три судові засідання — 23 грудня 2024 року, 14 січня та 27 січня 2025 року. У цей період обвинувачені були повідомлені про розгляд кримінального провадження щодо них і мали можливість скористатися своїм правом самостійно обрати захисника. Однак вони цього не зробили.
Суд дотримався всіх передбачених законом способів повідомлення обвинувачених. Повістки направлялися різними шляхами, а з урахуванням того, що обвинувачені перебувають на окупованій території або на території держави-агресора, повідомлення публікувалися: у загальнодержавних засобах масової інформації, зокрема в газеті «Урядовий кур’єр»; на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора; на офіційному сайті Снігурівського районного суду Миколаївської області.
Таким чином, з моменту публікації повісток обвинувачені вважаються належним чином повідомленими про судові засідання.
Закон також зобов’язує суд окремо перевірити, чи держава зробила все можливе, щоб забезпечити право обвинувачених на захист. Оскільки спеціальне провадження передбачає обов’язкову участь адвокатів, обом обвинуваченим були призначені захисники за рахунок держави. Адвокати отримували всі процесуальні документи, мали доступ до матеріалів справи та брали активну участь у судових засіданнях, дослідженні доказів та судових дебатах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення та суд виконали всі можливі вимоги закону для забезпечення прав обвинувачених, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Міра покарання
Колегія суддів у складі Олександри Бодрової, Іванни Квєтки та Олексія Соловйова визнала Аралтана Манджиєва винним у жорстокому поводженні з затриманими Володимиром К. та Дмитром У., поєднаному з умисним убивством Володимира К., та призначила йому покарання у виді довічного позбавлення волі. Віктор Кліменко за участь у катуваннях затриманих отримав 12 років позбавлення волі.
Також, були розглянуті цивільні позови постраждалих: суд постановив стягнути з Манджиєва 2 млн грн на користь доньки вбитого потерпілого Володимира К. та 1 млн грн з Манджиєва і 1 млн грн з Кліменка на користь потерпілого Дмитра У.
Вирок ще не набрав законної сили – триває 30-денний термін на його оскарження.
Іван Красіков, у межах проєкту IWPR «Правосуддя наживо»
