Валерій Воронов — ім’я, яке вже десятиліттями асоціюється з роботою Інгулецької зрошувальної системи, однієї з найважливіших гідротехнічних артерій півдня України. Цього року він відзначає свій 70-річний ювілей — вік, у якому підбивають підсумки великого професійного шляху, що триває майже все життя.
Вода, що дає життя степу
Інгулецька зрошувальна система бере свій початок у 1956 році. Саме тоді, 8 вересня о 17:35, був запущений перший насосний агрегат №1. Після 20 годин випробувань обладнання система офіційно почала свою роботу, відкривши нову сторінку в розвитку сільського господарства південного регіону України. Вода прийшла на посушливі землі, а разом із нею — стабільність, врожаї та майбутнє для тисяч людей.
Шлях, присвячений справі
Свій трудовий шлях Валерій Михайлович починав звичайним інженером-електриком. Молодий фахівець швидко проявив себе як відповідальний, принциповий і надзвичайно працелюбний працівник. Його професійність і авторитет серед колег з роками лише зростали, і зрештою він очолив головну насосну станцію.
Вже 48 років він безперервно працює на одному підприємстві, залишаючись його опорою, пам’яттю та рушійною силою. Колеги називають його людиною, яка знає про станцію все — від історії запуску перших агрегатів до найменших технічних деталей сучасної роботи.
Відповідальність, що не має вихідних
За словами керівника, головна місія насосної станції залишається незмінною — подавати воду на поля, де кожна крапля має значення. Саме вода тут визначає врожай, добробут і стабільність цілого регіону.
Особливу увагу він завжди приділяв технічному стану обладнання. Переконання просте: навіть найстаріші механізми можуть служити довго, якщо їх правильно обслуговувати та берегти. Саме завдяки такому підходу станція роками залишалася надійною основою зрошення.
Випробування війною і відновлення
Повномасштабне вторгнення стало важким ударом для Інгулецької зрошувальної системи. Роботу станції було зупинено, частину майна пошкоджено та розграбовано. Проте після звільнення території Валерій Воронов повернувся на своє робоче місце одним із перших.
Він зібрав колектив, і разом працівники крок за кроком почали відновлювати об’єкт, повертаючи до життя систему, яка має критичне значення для регіону. Це була робота не лише технічна, а й символічна — відновлення віри у стабільність і майбутнє.
Людина праці і честі
За багаторічну сумлінну працю Валерій Михайлович відзначений численними нагородами, серед яких — відзнаки за оборону Миколаївщини. Але, як зізнаються колеги, головна його нагорода — це довіра людей і результат щоденної праці.
Позаслужбово він завжди залишався активною людиною: у молоді роки захоплювався волейболом, любив походи та спорт.
Наставник і опора колективу
Сьогодні його поважають не лише як керівника, а й як наставника. Молоді працівники часто звертаються до нього за порадою, адже його досвід — це десятиліття практики, відповідальності та глибокого розуміння справи.
Епоха, що триває
70 років життя Валерія Воронова — це історія людини, яка стала частиною великої системи, що забезпечує водою український південь. Його шлях — це приклад відданості професії, витримки та вірності справі.
І доки працюють такі люди, як Валерій Воронов, живе й сама Інгулецька зрошувальна система — як символ праці, стійкості та відновлення.
