Ім’я лауреата премії Президента України «Українська книжка року» за роман-трилогію «Запороги» Віталія Рогожі добре відоме українським читачам. Він автор історичних романів, повістей і драматичних творів. Пише лірику й пісенні тексти, покладені на музику. Видав кілька філософських та історико-філософських праць. Нещодавно Віталій Дмитрович представив землякам (до речі, він уродженець сусідньої Березнегуватщини) новий роман «Добрий вечір. Ми з України. Нескорений Миколаїв.»
Літературно-художнє видання починається із присвяти: «Генералові Української армії Дмитру Марченку, голові Миколаївської ОВА Віталію Кіму, які організували військові підрозділи й цивільне населення міста Миколаєва та області на захист Миколаївщини від московських окупантів і проявили водночас мужність і героїзм.»
Коли війна приходить у твій дім, у твою країну, вона страшна і відразлива у всіх своїх проявах. Віталій Рогожа (позивний «Дзвін») як боєць Обласної варти був очевидцем (чи свідком) подій, що розгорталися у Миколаєві та на теренах області упродовж перших п’ятдесяти днів рашистської навали. П’ятдесят днів орки цинічно намагалися знищити жителів області. П’ятдесят днів Миколаївщина героїчно чинила спротив. Роман написаний дуже реалістично, правдиво, конкретно, з достовірними фактами. Це своєрідна історична хроніка початку загарбницької війни рф проти України.
Видання містить щоденні виступи Віталія Кіма, що пронизані оптимізмом: «Російські окупанти не зможуть нас підкорити. У них немає такої сили, немає такого духу.»
А Віталій Рогожа впевнено заявляє: «Вороги або підуть, або залишаться навік невідспіваними в нашій землі. Ми – нащадки запорізьких козаків! Скільки таких загарбників приходило на нашу землю! Хтось був довше, когось наші предки вимітали швидше. Але такого хитрого, хижого, брутального й безжально жорстокого, з яким ми ведемо бій, вже понад триста років не було на нашій землі. Ми або переможемо, або наша країна зникне зі світової мапи. Третього вже нам не дано. Тож тримайтеся, брати!»
І дійсно, як не було важко, Миколаїв тримався: працював транспорт, магазини, аптеки, проходили виступи артистів місцевого театру, відзначилися роковини з дня народження Великого Кобзаря.
На сторінках роману неодноразово згадується Снігурівка. Зі щемом у серці читаєш рядки, в яких розповідається про окупацію нашого рідного міста. Ось деякі з них: «Під час масових обстрілів пошкоджені приватні будинки та транспортні засоби місцевих мешканців. У результаті обстрілу загинули люди, поранення отримали декілька цивільних. Електрики немає, з водопостачанням теж проблеми. Люди масово покидають місто.»
«Не знаємо, чи виїдемо, чи застрелять», – повідомляють очевидці, які виїжджали зі Снігурівки. Усе це я бачила власними очима, оскільки сама пережила страшну окупацію.
Особливо вражає історія нашого земляка із позивним «Сніг». Автор пише: «У телефонній розмові дружина нашого побратима розповіла про те, що діється в Снігурівці. Він одразу виїхав, щоб забрати її і двох малолітніх дітей до Миколаєва. Але на виїзді із Снігурівки його машину обстріляли російські бандити, хоча на авто була наліпка «Діти». Коли він відірвався від погоні, то побачив, що дружина й діти загинули. Він ще не знав, як буде діяти. Він взагалі не мав жодних думок, а знав лише одне: вбивці його родини не повинні жити! Доки не вб’ю, не заспокоюсь.
«Сніг» звернувся до командира: «Прошу мене відпустити в Снігурівку. Доки не знайду й не знищу вбивць моєї сім’ї, не повернуся. У мене немає іншої справи в цьому житті. І передайте моїм побратимам, щоб вони вбивали цю нечість, доки вона буде топтати нашу святу землю. Якщо виживу, повернуся…» І далі: «Всякими правдами й неправдами «Сніг» дістався до Снігурівки. Постійно був у напрузі, яка не спадала. Вислідив вбивцю своєї сім’ї і знищив його, опустивши труп в отвір вбиральні. Повернувся до побратимів, щоб надалі знищувати ненависного ворога.»
У виданні оптимістично звучать слова Заслуженого працівника культури України, педагога, поета Леоніда Ржепецького: «Знаю і вірю: ми переможемо, бо українська нація вічна й непереможна, бо ми – українці, козацького роду і за нами шлях перемог і звитяг.»
Пошли невинним тихий рай Господній,
Зішли на рідну землю мирну днину
І покарай своїм Мечем Небесним
Усіх, хто смерть приніс на нашу Україну!
Пишаємося, що 24 березня 2022 року Указом Президента України з метою відзначення подвигу масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройній агресії рф проти України, місту Миколаєву присвоєно відзнаку «Місто-герой України». Такої ж відзнаки удостоєні міста Буча, Ірпінь, Охтирка. Завдяки обороні Миколаєва вистояла і Одеса.
На цю подію автор відгукнувся такими словами: «Вважається, що Герой – це кожен житель нашої області. І ті, хто сьогодні в оточенні в Снігурівці, і ті, хто в селах. Усі, хто мужньо став на бій з окупантом. Так і стає місто Героєм.»
Видання містить світлини Віталія Рогожі з бійцями Обласної варти, з побратимами по перу і духу та фото, що наглядно демонструють події перших п’ятдесяти днів загарбницької війни.
У післямові Віталій Дмитрович зазначає: «Мої герої є воїнством світла, воїнством добра. Великою мірою їхнім розумом, їхнім зусиллям, їхньою жертовністю виборюється Перемога! І вона обов’язково буде за нашим українським народом!» Автор нагадує невмирущий заклик Великого Кобзаря: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас Правда, за вас Слава і Воля святая!» і наостанок промовисто звучать слова: «Ми не боїмося нічого, до знаємо, за що боремося. У нас достатньо сміливості покінчити зі злом. Все буде Україна!»
Видання підготовлено за сприяння державної установи «Український інститут книги» та призначене для поповнення бібліотечних фондів. Рекомендую землякам ознайомитися з романом Віталія Рогожі, відвідавши Снігурівську публічну бібліотеку.
О.Дудко
