Тетяна Степанівна не могла всидіти вдома, коли її внучка Вероніка поступила на перший курс Новобузького фахового педагогічного коледжу – того самого закладу, який колись, ще в далеких 70-х роках минулого століття, відкрив перед нею двері до професії вчителя початкових класів, що визначило все її подальше життя. Мріючи передати онучці не лише любов до педагогічної справи, але й відчути зв’язок поколінь у стінах альма-матер, вона вирішила особисто супроводити Вероніку на урочисті заходи до початку навчального року, щоб пройтися знайомими коридорами та побачити, як її улюблениця робить перші кроки до омріяної професії вчителя початкової освіти з викладанням англійської мови.
Історія педагогічної династії в родині Тетяни Степанівни могла перерватися на її поколінні, адже син обрав технічну освіту, закінчивши місцевий технікум механізації та електрифікації сільського господарства, і присвятив своє життя роботі механіком та господарником на землі. Проте доля розпорядилася так, що естафету педагогічного покликання підхопила наступна генерація – внучка, яка з дитинства слухала бабусині розповіді про красу вчительської професії та важливість формування молодих душ у початковій школі.
Та шлях до здійснення мрій виявився сповненим випробувань, адже коли Вероніка робила свої перші кроки в коледжі, в душі Тетяни Степанівни постійно тремтіла тривога через війну, яка кардинально змінила життя не лише всієї країни, але й рідного навчального закладу. Особливо болісно вона переживала той факт, що внаслідок ворожого ракетного удару 24 серпня 2022 року була пошкоджена будівля коледжу, яка вже зазнавала руйнувань під час Другої світової війни, коли місто перебувало в окупації. Тоді її відбудували після звільнення. І ось знову війна принесла руйнування в стіни, що мали давати молоді знання та формувати майбутніх педагогів.
Новобузький педагогічний коледж – це не просто навчальний заклад, який готує фахівців дошкільної та початкової освіти, а справжня частина історії міста, місце, де народжуються педагогічні династії, б’є невичерпне культурне джерело та вирує спортивне життя, центр, який концентрує в собі весь досвід роботи з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку, позитивно впливаючи на розвиток освітньої галузі в громадах Новобужжя та всієї Миколаївської області.
Історія цього унікального закладу сягає глибоко в минуле – торік, 6 грудня 2024 року, він скромно відзначив 150-річчя від дня заснування Новобузької учительської семінарії, яка стала праматір’ю сучасного закладу передвищої фахової освіти, офіційно заснованого у 1940 році, і сьогодні це єдиний заклад на Миколаївщині, який готує фахівців з дошкільного виховання та початкової освіти.
З цієї вчительської семінарії вийшов у світ відомий педагог, поет та драматург Спиридон Черкасенко, який зазнав поневірянь у вигнанні через свої національно-визвольні ідеї, але зберіг українськість у собі і через роки тепер повертається на Батьківщину із забуття, надихаючи сьогоднішню молодь, яка сприймає нинішні драматичні події через призму ідей видатного земляка про важливість національної самобутності та освіти.
Коли 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна російська агресія, коледж, як і всі навчальні заклади країни, змушений був перейти на особливі умови роботи задля забезпечення безпеки студентів і викладачів, що виявилося надзвичайно складним завданням, адже в закладі навчається молодь з різних куточків Миколаївської області, а поруч з містом точилися запеклі бойові дії, частина населених пунктів області була окупована російськими військами, і хоча ворогу так і не вдалося пройти до міста Новий Буг, через деякий час сюди прилетіли ворожі ракети, які кардинально змінили життя навчального закладу.
Перший ракетний удар по історичній частині центру міста стався 29 травня 2022 року, і тоді будівля коледжу ще не зазнала серйозних руйнувань, проте наступний ворожий напад того ж року вночі перед Днем Незалежності України став критичним моментом для закладу, коли вибух стався буквально за 30 метрів від будівлі коледжу, і лише те, що між епіцентром удару та навчальним закладом розташовувалися приватні будинки, які зазнали значних руйнувань, можливо дещо зменшило силу ударної хвилі, проте і цього виявилося достатньо, щоб у будівлі коледжу повилітали віконні шибки, а навчальні кабінети зазнали серйозних пошкоджень майна та обладнання.
Проте війна нерідко стає каталізатором змін, які в мирний час здавалися неможливими або відкладалися на невизначений термін через брак фінансування чи бюрократичні перешкоди, і саме така доленосна ситуація склалася з Новобузьким педколеджем, де завдяки випадковій, але закономірній зустрічі та міжнародній підтримці вдалося не лише відновити пошкоджену війною будівлю, а й створити умови значно кращі за ті, що існували до повномасштабного російського вторгнення.
Доля усміхнулася навесні минулого року, коли до міста Новий Буг приїхала команда спеціалістів, які реалізовували певний проєкт у регіоні, і під час виконання своїх завдань вони оглядали територію поблизу коледжу, коли мимохідь зав’язалося спілкування з виконувачкою обов’язків директора закладу Людмилою Созоновою, яка розповіла про санітарно-гігієнічні умови в коледжі, що були далекими від бажаних стандартів сучасної освіти і роками не знаходили можливостей для вирішення ні фінансових, ні технічних.
Спеціалісти виявили неабияку зацікавленість ситуацією і, ознайомившись детально із станом справ, дали чітку та обнадійливу відповідь: якщо Новобузька міська рада вирішить питання щодо підключення до централізованої каналізаційної мережі, їхня організація візьметься за справу облаштування сучасних санітарно-гігієнічних приміщень у будівлі педколеджу та профінансує весь проєкт за рахунок донорських коштів з міжнародної підтримки.
Міська рада відреагувала на цю пропозицію винятково позитивно, зробивши все необхідне для виконання поставленої умови, і лише після цього був підписаний офіційний меморандум про співпрацю між благодійною організацією «Благодійний фонд «НЬЮ ВЕЙ» на чолі з Андрієм Кривченковим та комунальним закладом фахової передвищої освіти «Новобузький фаховий педагогічний коледж» Миколаївської обласної ради під керівництвом Людмили Созонової.
Реалізація проєкту відбувалася з німецькою пунктуальністю та ефективністю: роботи розпочалися у червні, а вже у серпні все було готово до здачі в експлуатацію, і у порівнянні з тими умовами, які існували раніше, цей проєкт справді здається грандіозним перетворенням, що кардинально змінило побутові умови для всіх учасників навчального процесу.
Якщо раніше студентам та викладачам доводилося користуватися зовнішньою спорудою, що слугувала вбиральнею та була далекою від будь-яких сучасних стандартів комфорту, то тепер у будівлі коледжу облаштовано повноцінний санітарно-гігієнічний комплекс, який відповідає всім вимогам доступності та інклюзивності з окремими кімнатами для хлопців і дівчат, обладнаними системами опалення, сучасним бойлером для підігріву води, постійним запасом води у двох ємностях на випадок перебоїв з водопостачанням та ефективною системою вентиляції.
Особливу увагу приділено інклюзивності: третя кімната спеціально призначена для дітей з особливими потребами, обладнана пандусом для пересування у візку та всіма необхідними пристосуваннями, які забезпечують комфортне користування для людей з інвалідністю, що принципово важливо, оскільки такі умови тепер доступні не лише для студентів коледжу, а й для учнів молодших класів Новобузького ліцею №1, які навчаються в класах, розташованих у будівлі педагогічного закладу.
Коли Тетяна Степанівна ходила коридорами відновленого коледжу разом із внучкою Веронікою, то з подивом побачила відновлений педколедж у новій якості, де створені умови не тільки для навчання, а й під час війни відбулося оновлення та створений сучасний комфорт для перебування в закладі студентської молоді і педагогів, що надало їй впевненості в правильності вибору внучки та в майбутньому освіти в рідному краї.
У 2025/2026 навчальному році в Новобузькому педагогічному коледжі здобувають освіту з денною формою навчання 234 майбутні фахівці початкової освіти за чотирма спеціальностями та дошкільної освіти – за двома, за заочною формою – близько сотні осіб, а в закладі діє Цифровий освітній центр, створений саме під час війни, що свідчить про незламність духу педагогічного колективу та прагнення йти в ногу з сучасними освітніми тенденціями.
Ця історія є яскравим прикладом того, як навіть у найскладніших умовах війни можна знаходити можливості не просто для відновлення зруйнованого, а й для створення чогось принципово нового та кращого, демонструючи важливість міжнародної співпраці та солідарності, підтверджуючи, що навіть в умовах обмежених ресурсів можна досягати значних результатів завдяки спільним зусиллям місцевої влади, освітян та міжнародних партнерів.
Для Новобузького педагогічного коледжу, який готує майбутніх учителів та вихователів, створення сучасних та інклюзивних умов має особливе значення, адже ці фахівці самі стануть провідниками прогресивних ідей та стандартів у своїй подальшій професійній діяльності, а випускники шкіл, які мріють про професію педагога, охоче вступають у Новобузький педколедж, проходять практику у місцевих навчальних закладах і часто повертаються в якості вчителів туди, де ще недавно навчалися самі.
Новий Буг залишається містом молодіжним, і це завжди було великим плюсом для життя громади у всі часи, а війна не змогла вплинути своїм злим умислом на місто і заклад, хоч бойові дії відбувалися за кілька кілометрів. Тому у педколеджі, як і раніше, вирує студентське життя, а місто і його молоде покоління живуть надією на світлу перспективу України, свого міста і власного життя, підтверджуючи, що інвестиції в покращення матеріально-технічної бази навчальних закладів є інвестиціями в майбутнє всієї освітньої системи регіону.
Ігор Новіков.
