На Донеччині обірвалося життя нашого земляка — старшого лейтенанта Збройних Сил України Олега Геннадійовича Нежлукченка. Сьогодні минають перші роковини від дня його загибелі.
Є дати, які назавжди залишаються в пам’яті родини, друзів, колег і всієї громади. Дата смерті близької людини — саме така. Вона повертає до спогадів, до знайомого голосу, усмішки, погляду, до всього того, що вже ніколи не повториться.
Рік тому на Донеччині перестало битися серце нашого земляка, мужнього офіцера і справжнього патріота України — старшого лейтенанта ЗСУ Олега Геннадійовича Нежлукченка.
Олег був людиною, яку поважали й любили. Для родини — турботливим сином, люблячим чоловіком і батьком, надійним братом. Для колег — відповідальним товаришем, для учнів — хорошим учителем, для друзів — людиною, на яку завжди можна було покластися.
Він мав багато талантів і захоплень, був здібним спортсменом, умів знаходити спільну мову з людьми, підтримати у складну хвилину. Але коли Україна опинилася перед смертельною загрозою, Олег без вагань став на її захист.
Він знав ціну війни, але ще більше знав ціну свободи.
Сьогодні громадська організація «Снігурівське об’єднання ветеранів війни та їх родин» разом із жителями громади схиляє голови у скорботі, згадуючи Олега.
Минув рік, але біль від втрати не стає меншим. Час може навчити жити з цією раною, але не здатен стерти з пам’яті людину, яка була дорогою.
Особливо важко цього дня родині Олега — його рідним у селі Василівка. Немає слів, здатних заповнити порожнечу, яку залишає після себе втрата найдорожчої людини. Та є пам’ять. Є любов. Є вдячність.
Олег Нежлукченко віддав найдорожче — власне життя — за Україну, за її свободу, за можливість для інших жити на своїй землі.
Його ім’я назавжди залишиться серед імен тих, завдяки кому Україна вистояла і продовжує боротися.
Шановна родино Олега! Прийміть наші щирі співчуття. Ваш син, чоловік, батько і брат — справжня гордість родини та Снігурівщини. Ми поділяємо ваш невимовний біль і схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя.
Нехай добрі справи Олега, його мужність і любов до України живуть у пам’яті тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою!
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у пам’яті рідних, у вдячності земляків і в Україні, за яку віддали своє життя.
