ДІТИ НЕ ВИННІ,
або Як уникнути психологічного насильства в домашніх конфліктах
Історія Петра й Олени могла би стати звичайною сімейною хронікою,
якби не конфлікти, що поступово зростали. Їхнє одруження було
продиктоване не почуттями, а скоріше бажанням батьків допомогти дітям
побудувати «стабільне життя», тому вони відіграли важливу роль: весілля,
допомога з житлом, підтримка у вихованні двійні, що з'явилася за рік.
Однак поступово після періоду звикання до нового ритму життя між
подружжям з`явилися розбіжності.
УСЕ почалося, коли після народження дітей, Олена повністю занурилася в
материнство. Її підтримувала мама, яка переїхала жити до них, щоб допомагати
з дітьми. Петро, відчуваючи себе відстороненим, поступово почав втрачати
інтерес до сімейного життя. Їхнє спілкування звелося до коротких побажань
«на добраніч» перед сном, а вранці кожен мовчки йшов на роботу. Сім'я
трималася лише на загальній відповідальності перед дітьми, але не на любові
чи взаємній підтримці.
Коли діти підросли й пішли до дитячого садка, мама Олени повернулася до
свого будинку в селі, і відчуження між подружжям стало ще глибшим.
Відсутність спілкування, невміння обговорювати свої емоції, а згодом і інша
жінка в житті Петра призвели до того, що він вирішив розлучитися. Так і
сталося.
Однак тепер Олена не дозволяла дітям бачитися з батьком, не зважала на
їхню любов до нього. Страждали, насамперед, діти. Вони не розуміли, в чому
провинилися і чому мама не дозволяє їм бачитися з татом і брати від нього
подарунки.
Страждав і Петро, бо почувався приниженим сам, і бачив, як колишня
дружина чинить відносно до дітей своєю забороною. Щоразу, коли він
приходив, щоб побачитись із дітьми, Олена примушувала їх зайти до своєї
кімнати й сидіти мовчки, а сама затівала сварку, звинувачуючи Петра в тому,
що їхнє сімейне життя не склалося. Петро пішов геть. Діти плакали, а Олена
гримала на них і погрожувала покарати, якщо будуть згадувати про
«нехорошого» їхнього батька.
Хтозна чим би це скінчилося, якби мати Олени не звернулася до психологині,
яка допомогла уникнути затяжного конфлікту, який уже призвів до
психологічного насильства над дітьми. Так само й Олена прагнула тиснути на
їхнього батька, не зважала на його батьківські права.
Мати Олени порадилась із фахівчинею, і вони вирішили дати змогу Петру
спілкуватися з дітьми на нейтральній території – у будинку бабусі й дідуся.
Такий компроміс допоміг знизити напругу й зберегти емоційний стан дітей.
Психологічне насильство часто неочевидне, але його наслідки можуть бути
руйнівними. Діти, які постійно перебувають в атмосфері ворожнечі між
батьками, ризикують вирости з почуттям провини й тривожності.
Багато психологів/психологинь та спеціалістів/спеціалісток у сфері сімейної
терапії стверджують, що психологічне насильство починається там, де емоційні
потреби дітей або дорослих ігноруються на користь власних амбіцій чи образ.
Запобігання насильству в таких сімейних ситуаціях – це насамперед
встановлення відкритого діалогу й пошуку компромісів. Не можна дозволяти
конфліктам між батьками розгортатися на очах у дітей, адже це призводить до
глибокої травматизації. Якщо батьки не можуть самостійно врегулювати
стосунки, важливо звертатися до спеціалістів, які допоможуть знайти правильні
рішення.
Завдяки виваженим крокам, родина змогла уникнути серйозних наслідків
конфлікту, і Олені зрештою також вдалося знайти своє нове щастя. Важливо
пам'ятати: коли в родині виникають конфлікти, що переростають у насильство,
необхідно діяти швидко й правильно, зважаючи насамперед на добробут дітей.
На думку психологині Наталії Лисенко, запобігання психологічному
насильству починається з поваги до всіх учасників сімейного життя,
особливо дітей. Спілкування з обома батьками важливе для їхнього
емоційного та психологічного розвитку. Уникаючи конфліктів і
забезпечуючи підтримку з обох сторін, можна створити здорове середовище
для зростання дітей.
Історію записав Ігор Новіков.
P.S.
Редакція «Вістей Снігурівщини» дізналась, куди можна звертатися за
психологічною допомогою у м. Снігурівка. Про діяльність спеціалізованої
служби читайте нижче.
КОЖНЕ ЗВЕРНЕННЯ ДЛЯ НАС ОСОБЛИВЕ
Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги (т.+380673080206) є
спеціалізованою службою підтримки осіб, які постраждали від домашнього
насильства та/або насильства за ознакою статі.
Метою діяльності мобільної бригади є надання соціально-психологічної
допомоги постраждалим особам, зокрема соціальних послуг з консультування,
кризового та екстреного втручання, соціальної профілактики відповідно до їх
потреб.
Налагодження довіри до фахівців/фахівчинь з боку клієнтів/клієнток –
неймовірно складна робота. Інколи може зайняти до декількох тижнів.
Важливо пам’ятати, що це та тонка матерія, яку можна втратити лише одним
тригерним словом. Наші фахівці/фахівчині ще не мають великого досвіду в цій
роботі, але докладають максимум зусиль, часу та сил відпрацювання кожного
кейсу. Усі звернення для нас особливі, під час роботи ми приділяємо особливу
увагу комфорту й безпеці наших клієнтів/клієнток.
Наша команда відпрацьовує звернення, які надходять стосовно домашнього
насильства. Одним із таких було звернення від пані Марини (ім'я змінено).
Жінка вже деякий час потерпала від домашнього насильства з боку
співмешканця. Але ми разом справилися.
Тепер ми з впевненістю можемо сказати, що життя Марини змінилося.
Жінка пішла від кривдника, налагодила родинні зв’язки і зараз шукає роботу.
Хочемо зазначити, що хоч це і був один із найскладніших випадків за період
нашої роботи, проте результат перевершив усі наші очікування. Найголовніше,
що коло насильства вдалося розірвати.
Кожна людина є важливою та особливою. Проте не кожен з нас розуміє свою
цінність. Інколи підтримка буває потрібна тим, хто не в змозі її попросити та
справитися з труднощами самостійно. У таких випадках не потрібно проходити
повз. Адже саме Ви можете стати рятівником чийогось життя.
Катерина Танковська,
завідувачка відділення соціальної роботи Центру надання соціальних
послуг Снігурівської міської ради, керівниця мобільної бригади соціально-
психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього
насильства та/або насильства за ознакою статі.
