Упродовж всієї історії людство шукало джерела вічної молодості. І хоча знайти їх поки що не вдалося, в деяких країнах тривалість життя значно перевищує середній показник у світі, що складає 71 рік.
За статистичними даними, в середньому жінки в Україні живуть 78 років. Звичайно ж, є і довгожителі.
Столітній ювілей відзначила довгожителька міста Снігурівки Ганна Григорівна Малиновська. Народилась вона 15 вересня 1923 року у Воронезькій області на станції Сагуни Підгорецького району. Батьки були робітниками у колгоспі. В родині було четверо дітей. Всі дівчата – Марія, Антоніна, Ганна та Раїса.
Завітавши до неї з гостинцями, я поспілкувався з цією жінкою, якій на зовнішністю дав би ну трішечки за вісімдесят. Мене дуже приємно вразило, що вона почала спілкування чистою українською мовою. На запитання, де так гарно навчилась розмовляти, відповіла, що це від самого народження, українська мова для неї рідна (ред. – пам’ятаємо її місце народження). Мама пішла з життя у 1939 році, а батько помер відразу ж, як прийшов з війни.
Юній Ганні з сестрами довелося нелегко. Щоб якось вижити, п’ять років тяжко працювала у Киргизії, а у 1952 році приїхала у Снігурівку до сестри, яка вже деякий час там жила.
Працюючи на місцевій птахофабриці, Ганна познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, який на той час був вдівцем і мав двох малолітніх дітей. Разом вони прожили у шлюбі 33 роки, аж поки чоловік у 1985 р. не пішов у засвіти. Жінка виховала його дітей, а своїх Боженька їй не дав.
Син став професійним військовим і дослужився до звання полковника, донька проживала у великому місті і там трагічно загинула. До виходу на пенсію Ганна Григорівна працювала на різних роботах у підприємстві ПМС. Потім вела домашнє господарство.
Ганна Григорівна пережила дві окупації: німецьку та російську. Звичайно ж, вона уявити не могла, що така може статись. «Війна є війна, – каже Ганна Григорівна, – її треба припиняти, бо так хочеться жити під мирним небом нашої неньки України».
Багато людей вітало нашу ювілярку: представники місцевої влади, соціальної служби та інші. Вона бажала всім, щоб якнайшвидше прийшли на нашу землю мир і спокій.
Ми ж бажаємо Ганні Григорівні, щоб вона ще довго-довго читала свою улюблену газету «Вісті Снігурівщини».
Ігор НОВІКОВ.
