Щедров Дмитро Олександрович народився 4 квітня 2002 р. у с. Новопетрівка, Снігурівського району, Миколаївської області. З юних років мав палку любов до своєї Батьківщини, був відважним, справедливим і завжди готовим підтримати друзів та близьких. Він завжди був люблячою людиною, відданим та турботливим братом, сином, онуком, коханим, щирим другом і людиною з великим серцем.
У 2008 році пішов до першого класу Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Снігурівської районної ради Миколаївської області. Закінчивши 9-ий клас, у 2017 році вступив на навчання до Миколаївського професійного ліцею, де брав активну участь у житті ліцею, проявивши лідерські якості, був старостою своєї групи та головою учнівського самоврядування. Всі викладачі висловлювали щире захоплення успіхами в навчанні та дякували батькам за виховання Дмитра. У 2020 році закінчив навчання і здобув професію «Машиніст холодильних установок; Електрогазозварник».
У 2020 році вступив у Національну академію Національної гвардії України в місті Харкові. Під час навчання брав активну участь в громадському житті академії. У складі парадного розрахунку академії брав участь у військовому параді та урочистих подіях з нагоди 30-річчя Незалежності України .
Під час повномасштабного вторгнення, Дмитро без вагань став на захист рідної землі, героїчно захищаючи місто Харків від ворожої навали та рятуючи мирних жителів. У березні 2024 року закінчив Національну академію Національної гвардії України за спеціальністю «Експлуатація та відновлення автомобілів та бойових машин підрозділів Національної гвардії України» та отримав первинне офіцерське звання «Лейтенант». Після розподілу потрапив для подальшого проходження військової служби в Першу Президентську бригаду оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій». Там прийняв посаду офіцер секції S-4 (логістика) штабу 5 батальйону оперативного призначення.
Він був справжнім воїном — сміливим, відповідальним і надійним побратимом. Його бойовий дух, відданість присязі та незламна воля надихали всіх, хто мав честь служити з ним пліч-о-пліч.
Дмитро загинув, виконуючи бойове завдання, віддавши найдорожче — своє життя за свободу і незалежність України. Його подвиг назавжди залишиться в нашій пам’яті, а його ім’я буде вписане в історію як символ мужності та честі.
Для своїх батьків він був, є і буде найбільшим щастям, єдиним сином, люблячих батьків, гордістю та опорою, завжди підтримував і дарував тепло своєю посмішкою. Його любов і подвиг назавжди залишаться в їхніх серцях.
Для сестер та племінників він був опорою, захисником і джерелом невичерпної любові. Його доброта й мудрість завжди підтримували в найважчі моменти. Він дарував відчуття безпеки та тепла, яке неможливо забути. Його присутність залишиться у їхніх серцях як світлий промінь, що осяює навіть темні дні.
Для своєї нареченої він був найніжнішим, найтурботливішим і найчутливішим. Його тепла, щира посмішка освітлювала кожен день її життя. Він став тим, хто відкрив для неї справжнє значення слова «кохання». Вона назавжди зберігатиме пам’ять про нього, її єдиного і неповторного. Він назавжди в її серці.
Для всіх рідних та близьких він був світлом, яке зігрівало наші душі. Його щирість, доброта і любов стали тією силою, яка об’єднувала нас у радості та підтримувала в труднощах. Його сміх лунав у наших серцях, а його турбота була мов оберіг, який завжди був поруч. Він залишив по собі теплі спогади, які назавжди залишаться у наших серцях, як свідчення того, яким безцінним було його життя для кожного з нас.
Герої не вмирають!
