Зима лютувала хуртовинами, стояли міцні морози, лежали пухкі сніги. Таким був січень 1965 року. Саме о цій порі в Снігурівці з’явилася на світ дівчинка Іринка – відома сьогодні педагогиня Ірина Іванівна Юдченко. Родина, в якій вона зростала разом із старшою сестрою Тетяною, була дружною; тут панувала атмосфера шляхетності, культури, доброзичливості. Саме батькам, Іванові Івановичу, знаному освітянину Снігурівщини, та Діні Іванівні Мазурам, жінка завдячує своїм вихованням. Добропорядна сім’я, спілкування з чуйними людьми, належне оточення – ось ті чинники, що формували світогляд, збагачували розум.
Навчаючись у школі, Ірина виявляла неабиякі здібності, творила свій романтичний світ, у якому, зрештою, віднайшла головні координати життя, про котрі мріяла з дитинства, – бути вчителем. Дівчина серцем відчула своє покликання – учити дітей любити свою землю, плекати в їх душах добро і людяність. Мрія збулася: після закінчення Миколаївського педагогічного інституту Ірина здобула фах учителя початкових класів.
Трудову діяльність молодий спеціаліст розпочала у міській школі №4, де пропрацювала 12 років. І.І.Юдченко завжди пам’ятала слова видатного педагога сучасності Василя Сухомлинського: «Учитель – перший і головний світоч в інтелектуальному житті школяра; він пробуджує в дитини жадобу знань, повагу до науки, культури, освіти». Тому класовод завжди прагнула розширити розумові здібності і світогляд своїх вихованців. Ірина Іванівна давала дітям глибокі й міцні знання з основ початкової освіти, прищеплювала любов до України, до людей, які живуть на нашій землі. Авторитет інтелігентної та інтелектуальної вчительки був для школярів беззаперечним, вони свято вірили кожному її слову, довіряли їй свої таємниці, несли свої радощі і болі. У свою чергу, педагог уміла вирішувати дитячі проблеми, всім знаходила потрібні слова, примиряла, гуртувала, вчила колективізму, розумінню, горнула їх до себе, як рідних.
1999 року І.І.Юдченко переступила поріг Снігурівського БТДЮ, який на 26 років став рідною домівкою. Упродовж 17 років вона працювала методистом, а ось уже 9 років ця мудра, енергійна, творча жінка є господинею закладу, справжньою Берегинею великої родини. ЇЇ розум, ерудиція, толерантність всіляко підтримують талановитих педагогів – керівників гуртків, які сіють зерна прекрасного, плекають своїм умінням душі юних снігурівчан. Висококваліфікований професіонал, людина багатого духовного світу, неординарна креативна особистість – це шанована освітянка І.І.Юдченко, яка є прикладом для усієї спільноти закладу: дітей, педагогів, батьків.
Ірина Іванівна – умілий керівник, знаючий педагог, тактовний і щирий порадник як для вихованців, так і для підлеглих, глибокий психолог, ідейний наставник, який має неперевершені здібності у професійній здатності об’єднувати людей, спрямовуючи весь творчий потенціал на цікаві справи, до фанатизму вболіваючи за свою роботу. «Ми вдячні долі, що на своєму трудовому шляху зустріли людину, яка керується позитивними думками, передовим педагогічним досвідом, захопленістю в справу свого життя,» – говорять колеги.
Керівники гуртків та вихованці БТДЮ вбачають в І.І.Юдченко не просто директора, а ватажка, лідера. Вони часто дивуються, як ця тендітна жінка може віддавати стільки душі роботі. Принципова, енергійна, відповідальна, виважена, активна та доброзичлива, Ірина Іванівна все робить обдумано, по-жіночому мудро, з витонченою практичністю.
Батьки дякують директорці за самовіддане служіння обраній справі, доброту і милосердя, чуйність і щедрість душі, яку вона несе дітям: «Упевнені, що майстерність і досвід умілого керівника дозволять вам і надалі реалізувати творчі плани і задуми».
Наполеглива, творча праця очільника закладу та її колег приносять вагомі результати: вихованці БТДЮ є постійними переможцями виставок, конкурсів різних рівнів, демонструють знання та вміння на майстер-класах.
За багаторічну і сумлінну роботу у справі виховання творчої молоді І.І.Юдченко відзначена подякою МОН України та багатьма грамотами. А найвища нагорода, зізнається вона, – це повага колег, дітей, батьків, містян.
Ірина Іванівна щаслива у сімейному житті. Разом із чоловіком Валерієм Вікторовичем створила міцну родину, виростила прекрасного сина Олександра, який присвятив своє життя охороні здоров’я українців.
Упродовж життя Ірина Іванівна пронесла любов до книги, а сьогодні опановує мистецтво вишивки. Адже її мама Діна Іванівна була вмілою вишивальницею, створила багато чудових робіт, в т.ч. сорочку для чоловіка та весільні рушники для обох донечок. А ще наша героїня любить вирощувати фіалки і захоплюється дизайном.
На мою думку, найголовнішими рисами І.І.Юдченко є людяність, теплота й щирість. Поряд з нею затишно і спокійно. Партнерство і повага, делікатність і скромність – ось складові її успіху. Чесна, працелюбна, справедлива, милосердна, доброзичлива, завжди готова допомогти іншим – такою знаю Ірину Іванівну багато років поспіль.
У цей знаменний день бажаю Вам, шановна Ірино Іванівно, безмежного щастя, життєдайної енергії, творчих злетів, успіхів у роботі та у звершенні ваших планів, мрій і починань. Миру, достатку, сімейного затишку. Нехай роки залишають тільки світлі спогади, а майбутнє дарує ще багато щасливих літ, сповнених надії.
На довгий вік, на многа літ,
На шану від людей стелися, доле,
Крізь все життя лише для доброї людини,
Яка горить сама й запалює
Усіх своєю працею щоднини.
Нехай душа у Вас, ювілярко, не старіє,
На білій скатертині будуть хліб і сіль,
Своїм теплом Вас завжди сонце гріє,
Слова подяки линуть звідусіль.
З повагою
Зоя Благодатна.
.
