З ФЕЛЬДШЕРОМ швидкої допомоги Віктором Стахнюком я познайомився випадково п’ять років тому. Він приїхав на виклик до моєї матусі, якій несподівано стало зле. Молодий хлопець, напевно, народився і виріс у сільській місцевості. Можливо, тому спочатку і не справив на мене якогось особливого враження. Та це відчуття відразу ж зникло, коли він почав огляд хворої пацієнтки. Його дії були чіткі, впевнені і діагноз, як потім з’ясувалося, поставив правильний. Ще тоді я подумав: «Який молодий хлопчина, а діє так професійно!»
Віктор і зараз працює у Снігурівці у бригаді швидкої допомоги, тож, зустрівшись з ним знову, у мене була нагода поспілкуватися і дізнатися деякі цікаві факти.
Хлопець народився у Нововасилівці. Ніхто з його рідних до медицини не був причетний, але він обрав для себе благородну справу – надавати хворим людям першу медичну допомогу. Отримавши після навчання диплом фельдшера, півтора року працював в обласній реанімаційній лікарні Херсона, де набув неоціненого досвіду. Згодом повернувся на малу Батьківщину і став працювати у Снігурівській лікарні – вже понад 10 років. На моє питання, чому обрав цю професію, Віктор відповів: «Щоб допомагати людям. Коли спробував працювати, мені сподобалось, тож і став продовжувати підкорювати фельдшерську справу. У роботі побачив, що мої дії дають користь, остаточно повірив у себе і зрозумів, що з вибором професії не помилився».
Про свій перший складний виклик згадує так: «Це була ДТП на ділянці шляху Снігурівка-Березнегувате. В аварію потрапила інкасаторська автівка. Відразу обом постраждалим надали допомогу, були складні травми, багато крові. Спочатку трішечки розгубився, а потім взяв себе в руки і почав роботу. Розповів Віктор і про свій виїзд після того, як русня обстріляла наше місто балістичними ракетами. Довелося надавати першу допомогу дівчинці, яка отримала ушкодження верхніх кінцівок і в неї була сильна кровотеча. Зробивши все необхідне, юну пацієнтку відправили до Миколаєва, де зараз вона проходить лікування».
На чергуваннях трапляється різне; може бути більше 10 виїздів. На один виклик в середньому витрачається одна година. Також під наглядом медиків здійснюють транспортування хворих до Миколаєва. І кожного разу після закінчення свого чергування Віктор Стахнюк з почуттям виконаного обов’язку повертається додому, де його завжди чекають дружина та троє синів. З ними він відпочиває і готується до чергової зміни, де знову буде виконувати благородну справу – допомагати людям, надаючи першу допомогу.
І. НОВІКОВ.
