м
Складно перелічити всі таланти й унікальні мистецтва нашого народу.
Найважливішим, мабуть, є те, що український дух та колорит, пройшовши
випробування часом і заборонами, відроджується, розвивається і стає, на мою
думку, ще кращим.
Яскравим представником мистецької Снігурівщини є Алла Яківна Гудзь,
про яку хочу розповісти. Її життя – світ краси. Жінці даровано не лише
сприймати естетично досконалі речі рецепторно, але й творити власне,
неповторне.
Алла Яківна – корінна снігурівчанка. Скільки себе пам’ятає, любила
малювати. Взірцем для неї назавжди залишилася мама Євдокія Олександрівна
та бабуся Марія Григорівна, які добре малювали, мали уроджений естетичний
смак, відчуття стилю, кольору і були вправними, як раніше говорили,
модистками. У домі висіли репродукції відомих картин, розповіді про яких
дівчинка уважно слухала і вбирала дитячим серцем. А ще з 5 років Алла
вчилася грі на фортепіано і пізніше успішно закінчила музичну школу. Жінка
говорить, що музика завжди допомагала їй яскравіше, краще сприймати
природу і навколишній світ.
Саме любов до природи привела випускницю Снігурівської школи №2 на
біофак Дніпропетровського ДУ. Отримавши спеціальність викладача хімії та
біології, А.Я. Гудзь ось уже протягом 44 років виховує у дітей прагнення
любити, оберігати і примножувати природу рідного краю. Сьогодні вона навчає
учнів Баратівського ліцею.
Аллу Яківну можна сміливо назвати людиною, закоханою у мистецтво.
Вона чудово володіє вишиванням гладдю, хрестиком, рішельє, в’язанням на
спицях та гачком. Також володіє технікою ошибана – створенням букетів із
засушених квітів. А ще, згадує жінка, у скрутні часи самостійно освоїла
пошиття одягу на замовлення – мабуть, далися взнаки гени. Виручала тоді
старенька швейна машинка, залишена від мами.
Останнім часом пані Алла захопилася бісероплетінням і тепер майстерно
виготовляє гердани. З початком війни її сім’я змушена була покинути рідну
домівку. Притулок знайшли у м. Надвірна Івано-Франківсьої області. За
допомогою місцевої майстрині Ярослави Юркевич снігурівчанка навчилася
виробляти силянки – шийні прикраси. Свої вироби Алла Яківна передавала на
благодійні ярмарки, збір від яких ішов на підтримку ЗСУ.
Переглядаючи роботи А.Я. Гудзь, пересвідчилася, наскільки
різнобічними є захоплення жінки, яка має свій почерк і особистий підхід до
втілення того чи іншого задуму. Кожен витвір талановитої мисткині –
індивідуальний, неповторний, унікальний. Приємно вразило квіткове розмаїття
на вишитих картинах. Квіти захоплювали Аллу ще з дитинства. Тому не дивно,
що вони є головною належністю у більшості її робіт, – це те, до чого прагнула її
душа. Усі роботи – безцінні. Скільки любові й терпіння вкладено в них!
Майстриня не зупиняється на досягнутому і вже освоїла малювання
акриловими фарбами на каменях. Повірте, це надзвичайно красиво й естетично.
Свого часу, працюючи у школі №4, А.Я. Гудзь вела гурток вишивки, який
діти охоче відвідували. Як справжній знавець дитячих душ, керівник завжди
мала індивідуальний підхід до кожної дитини, розуміла її і допомагала
розкрити приховані здібності, повірити у власні сили, у себе. Серед гуртківців
була й Інна Бойченко – знана сьогодні майстриня, котра тепер сама вчить
вишивці вихованців Снігурівського БТДЮ. До речі, гурток, яким вона керує,
має звання «Зразковий художній колектив».
Діти є продовженням своїх батьків. Донька Алли Яківни Анна теж стала
педагогом і нині очолює ІРЦ. Від матері вона перейняла вміння вишивати,
в’язати, самостійно освоїла техніку декупажу. Перебуваючи у Надвірній, у
складі працівників швейної фабрики шила одяг для військових.
Зігрівають серце майстрині внучата. Тож є кому передати творчу
естафету і з ким вкупі порадіти результатам праці. Онука Діана, закінчивши
Харківську академію поліції, працює за спеціальністю. Дівчина добре
розбирається у мистецтві, володіє декількома техніками, яким навчили мама і
бабуся. Десятикласник Яків вміло господарює в домі і на подвір’ї, створюючи
рідним сприятливі умови для творчості. Наймолодший представник сім’ї
Ростислав у свої 10 років вправно ліпить і разом з бабусею створює чудові
картини за номерами. Бачили б ви, яка це ювелірна робота, що потребує
натхнення, посидючості, терпіння.
Алла Яківна Гудзь – непересічна, яскрава особистість. Вона турботлива,
невгамовна, чуттєва, чуйна. Жінка гармонійно поєднує роботу, творчість,
родину. Встигає проводити уроки для своїх учнів, допомагає онукам у навчанні
і знаходить час для улюбленого захоплення. Цінує кожну хвилину,
користується найменшою можливістю, аби творити красу. «Життя коротке, –
говорить майстриня, – а мистецтво нескінченне. Задумів ще вистачить на
багато творчих робіт». Свої уподобання вона порівнює з колами на воді, які
весь час розширюються.
Творці прекрасного притягують своєю незримою енергетикою й
надихають інших шукати варіанти, аби урізноманітнювати своє життя, зробити
його цікавим і корисним. У цьому переконався і я, поспілкувавшись з
талановитою землячкою. Вдячний їй за пам’ятний дарунок – картину «Осінь».
Багата наша Снігурівщина такими людьми, як А.Я. Гудзь, котрі не
зупиняються, а йдуть далі, здобувають свої вершини і знову торують
безкінечну дорогу до творчого вдосконалення. Майстриня завжди в пошуку
нового й прекрасного, повсякчас із веселим настроєм і бажанням творити. Це
заслуговує на повагу!
Тож дякуємо вам, шановна Алло Яківно, за натхненну творчу працю і
зичимо здоров’я, наснаги, миру, процвітання. А ще у Києві– влаштувати персональну
виставку своїх робіт
