11 вересня день пам’ятв Миколи Яковченка – видатного українського актора театру і кіно, неповторної і самобутньої особистості (1900-1974).
“Микола Яковченко – одна із найяскравіших постатей українського театру. Актор грав тільки другорядні ролі, проте, його знала вся країна.Сергій Параджанов бачив у ньому українського Чарлі Чапліна, а за його власним визначенням, він був “Блазнем із сумними очима”.”, – Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.
Народився Микола Яковченко в місті Прилуки на Полтавщині (нині – Чернігівщина). Його рід мав початки з донських козаків – сім’я переїхала до Полтавської губернії з-під Ростова-на-Дону.
У другій половині 1920-х рр. доля привела Миколу Яковченка до Києва. У 1927 р.на запрошення Гната Юри він прийшов до Київського українського драматичного театру імені І.Франка. Пізніше Лесь Курбас запросив Миколу Яковченка до Харківського українського драматичного театру імені Т. Г .Шевченка. Потім актор повернувся до Києва.
З 1939 р. почав зніматися в кіно. Брав участь у Другій світовій війні.
Доля принесла Миколі Яковченку не лише всенародну славу, а й багато страждань: у 1946 р. померла 36-річна дружина Тетяна і він залишився з двома доньками, у 1970 р. померла 36-річна донька Ірина. Молодша донька Юнона пережила батька на 4 роки.
На схилі літ найближчим приятелем Миколи Яковченка став песик Фан-Фан.
Бронзовий Микола Яковченко разом зі своїм Фан-Фаном з 2000 р. назавжди поселився у сквері біля Національного драматичного театру імені Івана Франка, легендою якого став за життя.
