Життєву пісню серцем співає
або:
«Рядки поезій Ваших, як струмки…»
Поетами стають не водночас. Шлях у справжню літературу довгий і тернистий. І, щоб стати майстром слова, треба довге життєве поле перейти. Отак і Людмила Чижова, знана миколаївська поетеса, чиє ім’я відоме широкому колу читачів не тільки області, а й України. Її твори друкуються в газетах і журналах, колективних збірках, виходять окремими виданнями, їх вивчають на уроках літератури рідного краю. Поетеса, прозаїк, член Національної спілки письменників України, лауреат обласної премії імені Миколи Аркаса та інших престижних нагород, Людмила Яківна завжди мала вдячну аудиторію як серед дорослих, так і серед дітей.
Перегорнемо (гортаємо) сторінки життєвого і творчого шляху Людмили Чижової.
Я виросла в степу, у тім краю,
Де сонце сходить рано-рано…
Так пише про Кіровоградщину поетеса. А народилася вона 22 серпня 1939 року в селі Піщаний Брід. Батько, повернувшись з війни інвалідом, працював кіномеханіком, мати трудилася у колгоспі. Сім’я виховувала чотирьох доньок, які зростали слухняними, порядними, доброзичливими.
З самого малечку Людмила читала багато книг. Особливо полюбила казки, пізніше захопилася розповідями про скіфів. Далі був дивовижний світ Гоголя, закоханість у поезію першої піснетворки Марусі Чурай. Настільною книгою став «Кобзар» Тараса Шевченка, який вів її через усе життя.
Писати вірші дівчина почала зі школи. Навчалася у Мигіївському технікумі-радгоспі. Працювала на культурно-освітній ниві. Закінчила Київський державний інститут культури за фахом «режисер масових дій».
Друкуватися почала з 1963 року. Людмилі Чижовій пощастило на добрих людей, відомих поетів і письменників: Дмитра Білоуса, Марію Пригару, Василя Скуратівського, Еміля Январьова, Дмитра Кременя, нашого земляка Валерія Бойченка, які стали її вчителями на поетичній ниві.
Творчий доробок Л.Я. Чижової нараховує більше 30 поетичних і прозових збірок, переважна кількість яких – вірші, казки, легенди для дітей. Кожне видання – маленький шедевр, тому що розповідає про найдорожче: материнську любов, сімейний затишок, красу рідного краю, звеличення людської праці, народні традиції та обряди, вірність Вітчизні. Усі твори написані серцем і душею автора. «У мене серце зіткане з пісні, у ньому завжди вогонь надії», – стверджує Людмила Яківна. Доля, дійсно, щедро нагородила цю жінку справді дивною чуттєвістю до краси і душею, сповненої доброти.
Дивовижний світ дитинства, краса Миколаївщини, славне минуле Побужжя, таємниці народних свят і мудрість звичаїв – ось ті витоки, з яких починається ріка поезії мисткині. Її творчість, як світле джерельце, вливається у могутній потік української літератури.
Людмила Чижова володіє даром говорити простими, але такими дохідливими і точними словами, що краще і не скажеш. Читачі переконуються: її поезія наповнює душу вірою у безсмертя краси та щасливу долю нашого народу.
Більше 50 віршів поетеси покладено на музику і стали популярними піснями. Відрадно, що авторами музики до деяких поезій є вчителі музичного мистецтва освітніх закладів Снігурівщини.
Кредо Людмили Чижової – «доля поета висока і світла: слово прекрасне здійняти над світом». І вона виконує життєве призначення – творить для своїх шанувальників!
Твори Людмили Яківни проникнуті справжнім пафосом, постійним прагненням до духовного вдосконалення і викликають у читача почуття високої емоційної наснаги, духовної насолоди, співпереживання.
Багаторічна творча дружба поєднує мисткиню зі Снігурівщиною. Пишаємося, що снігурівський край, мальовничий куточок області, припав їй до душі. Славним працівникам-степовикам поетеса присвятила вірш «Снігурівщина». В основу поеми «Про безсмертник» покладена легенда, записана у селі Баратівка Василем Шулярем, який наразі є очильником МОІППО. У збірці «Казкові історії» вміщена казка «Домовичок», присвячена снігурівським першокласникам. Учням Павлівського освітнього закладу Людмила Яківна подарувала вірш «Шкільна родина». Підбірка видань поетеси з автографами поповнила фонди Снігурівської публічної бібліотеки.
Згадуються часи, коли Людмила Яківна неодноразово відвідувала школи та дошкільні заклади. Кожна зустріч на снігурівській землі – презентація нової збірки. Інколи Л.Я. Чижова надавала рукописний варіант збірки, а ми роздруковували і розповсюджували її. Таким чином побачили світ видання «Купальська містерія зеленого свята», «Золота бджілка», «Зварю тобі борщику», «Цікаві новини кожної днини», «Лебедина казка». Людмила Яківна завжди була щиро вдячна педагогам й учням за співпрацю та любов до рідного слова. Такі зустрічі додавали енергії і самій авторці, і палким шанувальникам її творчості, серця яких сповнювалися любов’ю до поезії. Мисткиня володіє особливим даром спілкування з дітьми, читацькою аудиторією, натхненно читає власні твори. Учні із задоволенням вивчали її вірші, інсценували їх. Тому зустрічі проходили цікаво, весело, жваво. А юні поети-початківці дякували відомій поетесі за те, що вона знаходила час для рецензій їх віршів і сприяла виходу перших збірок.
Більше 25 років я підтримую дружні відносини з Л.Я. Чижовою. Особливо тісними вони стали, коли я, перебуваючи на посаді методиста Снігурівського РМК, організовувала зустрічі поетеси з учнями та педагогами, популяризуючи її творчість. Дуже горджуся тим, що Людмила Яківна називає мене посестрою по духу і любові до рідної мови. Маю у власній бібліотеці майже всі збірки творів авторки з дарчими надписами. Щиро вдячна їй за поетичні рядки, котрі щороку отримую на день народження.
Глибоко поважаю цю прекрасну людину, справжнього патріота України. Мене завжди вражає оптимізм, ентузіазм, життєва бадьорість цієї харизматичної жінки. На жаль, через стан здоров’я Людмила Чижова не має можливості бачитися із шанувальниками свого таланту. Незважаючи на сьогоднішню обстановку, зустрічі наші, теплі й задушевні, час від часу відбуваються. Тоді обов’язково звучать рядки нових творів. Нещодавно Людмила Яківна подарувала мені екземпляр ще не опублікованої (виданої) повісті «Червона сукня», сюжет якої, за традицією, заснований на реальних подіях.
Роки летять, а Л.Я. Чижова залишається такою ж молодою в душі, завзятою, активною, щирою, чудовою жінкою і талановитим художником слова.
Ось така вона, сьогоднішня ювілярка, – творча особистість і справжній професіонал своєї справи.
Дякуємо Вам, дорога Людмило Яківно, за те, що у своїй поезії несете любов до праці, довкілля, до людини. Нехай ніколи не заміліє та криниця, з якої Ви черпаєте сили для душі і праці. Від вдячних шанувальників Вашого поетичного таланту бажаю, вельмишановна, міцного здоров’я, миру, довгих років життя, нових творчих ідей, щедрої і світлої долі, внутрішньої гармонії, великої енергії.
Чекаємо на нові твори!
З повагою Зоя Благодатна, член НСЖУ.
Посвята Людмилі Чижовій
Я дивуюсь безмежності Вашого світу,
Гомонять у нім трави і шепочуться квіти.
У нім дерево кожне про щось розмовляє,
У нім горлиці-птахи до людей прилітають.
Я дивуюсь безмежності Вашого серця,
В нім любові великої чисті озерця
До билиночки кожної, до України,
І до квітки, й до пташки, і до дитини.
Я дивуюсь безмежності Вашої мрії,
В ній – і радість дитинства, й материнська надія,
В ній – і мудрість безмежна, і сила велика,
Яку не здолати ніколи й до віку.
Я дивуюсь безмежності Вашого слова,
Я милуюся щирістю Вашої мови,
Ніби неня з дитинства співа-розмовляє,
Ніби сонечко душу мою огортає.
Хай же Бог Вам дарує ще многії літа,
Щоб прекрасне й корисне на цім світі творити.
Вам сердечне спасибі говоримо нині
Як Поету, Учителю, Жінці, Людині.
Віра Багнюк,
учитель Новокиївського ліцею.
(підпис під фото)
Людмила Чижова з освітянами Снігурівщини
