Редактори місцевих видань звертаються до влади із закликом врятувати
єдине джерело достовірної інформації для тисяч українців
Сотні тисяч жителів прифронтових територій Сумщини, Харківщини,
Запоріжжя, Донеччини, Херсонщини та інших областей можуть незабаром
залишитися без своїх місцевих газет — найбільш достовірного джерела
інформації в умовах війни. Попри те, що газетам довіряють 90% їх читачів
(значно більше, ніж соціальним мережам), видання опинилися на межі закриття
через економічну кризу, відсутність реклами та скорочення передплати.
Редактори та журналісти, які часто працюють під обстрілами російських
військ, стикаються з критичним браком коштів на друк, затримками зарплат та
проблемами з доставкою. При цьому саме вони формують інформаційний щит
проти російської пропаганди, яка особливо інтенсивно націлена на прикордонні
та звільнені території.
Нещодавно понад 80 представників місцевих видань за ініціативи
Національної спілки журналістів України зустрілися з керівництвом
Міністерства культури та стратегічних комунікацій, щоб знайти шляхи
порятунку газет. Заступник міністра Андрій Наджос визнав, що робота
журналістів "фантастично важлива для того, щоб країна була стійкою", та
пообіцяв звернутися по допомогу до європейських партнерів.
Голос з передової: чому місцеві газети незамінні на прифронтових
територіях
Соціальним мережам довіряє менше половини жителів прифронтових
територій, хоч новини з них читають 90%. Натомість місцевим газетам
довіряють 9 з 10 читачів. "Цю високу довіру видання заслужили роками чесної
роботи," – наголошує перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.
Сьогодні ці газети на межі виживання. Редакторка "Голосу Гуляйпілля"
Тетяна Велика була змушена перенести редакцію до Запоріжжя через постійні
обстріли. "За три роки війни наша газета не отримала жодної копійки державної
підтримки," – зазначає вона, додаючи, що з 2022 року на їхню територію вже
мовлять російські радіостанції.
Лариса Гнатченко з харківського "Слобідського краю" розповідає, що їхнє
видання має значні борги за друк спецвипусків для звільнених територій: "Зараз
у нас немає грошей на зарплату і є борги перед друкарнею."
Тетяна Каушан, редакторка "Путивльських відомостей" із Сумщини,
пояснює економічний бік проблеми: "З кожної передплаченої газети ми
отримуємо 33 гривні на місяць, а 'Укрпошта' за доставку – 41,65 гривні."
Редактор газети "Ворскла" Олексій Пасюга називає недбалу роботу
"Укрпошти" однією з головних проблем: "Саме через неї ми втрачаємо наших
читачів і довіру." Наталя Долгіх з газети "Нові рубежі" підтверджує проблеми з
доставкою, розповідаючи, що навіть готовність селищних рад утримувати
приміщення не зупиняє закриття поштових відділень.
Андрій Русиняк, власник телеканалу "РАІ" та мережі радіостанцій на
Івано-Франківщині, нагадує про важливий внесок незалежних медіа: "На
нашому телеканалі соціальної реклами в десятки разів більше, ніж
комерційної."
Незважаючи на труднощі, місцеві видання залишаються ключовим
джерелом достовірної інформації та єдиним інформаційним щитом проти
російської пропаганди.
Державна підтримка: що пропонує Міністерство культури
Заступник міністра культури та стратегічних комунікацій Андрій Наджос
пообіцяв допомогу, але не приховував складності ситуації: «Два тижні тому ми
представили Європейському Союзу критичну ситуацію з місцевими засобами
масової інформації. Ми довели інформацію про те, що критично потребуємо
фінансової підтримки без будь-яких затримок».
На спільному засіданні уряду України й Європейської комісії українська
сторона надала документи про критичність ситуації. Наджос попросив
редакторів поділитися конкретними прикладами потреб для посилення
аргументів у переговорах, визнавши обмеженість державних можливостей.
Директорка Департаменту інформаційної політики Ганна Красноступ
розповіла про державні ініціативи:
– Створення спецвипусків газет із важливою інформацією для
прифронтових територій
– Проведення конкурсу з виробництва відеоматеріалів про героїзм
українських військових
Головний редактор "Зміївського кур'єра" Олександр Сумець
запропонував: "Чому Міністерство культури не може взяти на себе витрати
щодо друку газет? Це буде конкретна допомога кожному виданню".
Боротьба за правду: як врятувати наші місцеві газети
Підтримка місцевих газет – це питання національної безпеки, особливо на
прифронтових територіях, де ворог намагається поширювати свою пропаганду.
Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ пояснила, що потрібно зробити:
– Терміново надати допомогу прифронтовим виданням, які втратили
доходи
– Створити умови для здорового медіаринку, щоб рекламодавцям було
вигідно співпрацювати з місцевими ЗМІ
"Від початку вторгнення ми допомогли понад 300 регіональним виданням
та перезапустили 32 газети на звільнених і прифронтових територіях," –
зазначила Ліна Кущ.
За результатами зустрічі НСЖУ збиратиме інформацію про проблеми
редакцій, а Міністерство передаватиме ці дані європейським партнерам для
отримання допомоги. Також будуть шукати вирішення проблем з "Укрпоштою".
"Хочу подякувати за вашу фантастичну роботу, особливо в регіонах,
близьких до зони бойових дій. Ця робота надзвичайно важлива для стійкості
нашої країни," – відзначив заступник міністра Андрій Наджос.
___________________________________________________________
Коли друкується черговий номер вашої місцевої газети, це не просто
папір і літери. Це голос правди, який долає обстріли, блекаути та окупацію. Це
історія вашого міста чи села, яка не дає ворогу переписати її на свій лад. Це
рука допомоги сусіду, який не користується інтернетом, але хоче знати, що
відбувається навколо. Доки ваша газета з вами – ви не самі у вирі війни.
ТЕКСТІВКИ ДО ІЛЮСТРАЦІЙ
Андрій Наджос
Навіть коли стіни будинків перетворюються на купу цегли, слово
залишається з нами — як надія, як знання про те, що ми не самі. Фото Андрія
Андрієнка
У захисному шоломі та бронежилеті з написом "PRESS" головна
редакторка "Трудової слави" Світлана Карпенко доставляє свіжий випуск газети
мешканцям прифронтового Оріхова. "Ми чекаємо на вашу газету, як на листа
від рідних," — кажуть літні люди, які залишились у місті. Для багатьох із них
газета — єдине надійне джерело інформації про те, що відбувається в громаді,
області та країні. Фото Андрія Андрієнка
