14 березня 2022 року назавжди закарбувалося в пам’яті мешканців Снігурівки як день страху, руйнувань і непоправних втрат. Саме тоді російські окупанти скинули на місто авіабомби на парашутах. Один із найпотужніших ударів прийшовся по вулиці Жовтневій — житловий сектор було понівечено, а двоє мирних жителів загинули.
Вибухи пролунали раптово. Люди не встигли оговтатися, як небо розірвали глухі удари. Будинки здригалися від вибухових хвиль, вилітали шибки, руйнувалися дахи та стіни. Вулиця, де ще вчора вирувало звичайне життя, за лічені хвилини перетворилася на зону лиха.
Диво порятунку пережив місцевий житель Вячеслав Туз. Того дня він разом із родиною перебував у власному будинку. Авіабомба вибухнула всього за кілька метрів.
— Ми навіть не встигли зрозуміти, що відбувається. Почули свист, а потім — страшенний вибух. Нас врятувала піч. Ми були в кімнаті за нею, і вона фактично прийняла на себе ударну хвилю, — згадує Вячеслав Туз. — Будинок сильно пошкодило, повилітали вікна, потріскали стіни, але ми вижили. Це було справжнє диво.
За словами чоловіка, після пережитого родина ще довго не могла оговтатися від шоку. Та найбільший біль — це людські втрати, яких уже не повернути.
Від того трагічного дня минуло вже чотири роки. Та рани Снігурівки й досі не загоєні — ні на мапі міста, ні в серцях його жителів.
Особливо символічно й гірко, що саме 14 березня, але у 1944 році, Снігурівку було звільнено від нацистських загарбників. Через десятиліття місто знову пережило бомбардування — вже від нових окупантів.
Снігурівка пам’ятає. Схиляє голови перед загиблими. І продовжує жити — всупереч усьому.
