У день народження Героя України Юрія Блохи ми згадуємо не просто бойового побратима чи тренера — ми згадуємо Людину з великої літери. Того, хто в мирному житті виховував переможців на футбольному полі, а на війні — став прикладом мужності та незламності.
Юрій Блоха — відомий дитячий тренер з Миколаївщини. Разом зі своїми вихованцями з дитячо-юнацького футбольного клубу «Надія» він неодноразово здобував перемоги в обласних, регіональних і всеукраїнських змаганнях. Його учні пам’ятають його як вимогливого, справедливого та відданого наставника. Він не просто вчив грати у футбол — він вчив любити рідну землю, бути дисциплінованими, сильними духом, готовими прийти на допомогу.
Зі шкільних років Юрій вирізнявся активністю, лідерськими якостями та патріотизмом. Він закінчив ту ж школу й університет, що й багато його друзів, пройшов військову кафедру, отримав офіцерське звання. З дитинства й до останнього дня його життя супроводжували спорт, дружба та щире прагнення бути корисним людям.
Коли у 2014 році в Україні розпочалася війна, Юрій активно долучився до волонтерського руху, виховував своїх спортсменів на патріотичних цінностях, наголошуючи: «Коли ворог ступить на мою рідну землю, я відразу стану на захист».
І він дотримав свого слова. У лютому 2022 року, з перших днів повномасштабного вторгнення Росії, Юрій вступив до лав територіальної оборони, став бійцем Баштанського батальйону. Він брав участь у бойових діях, проявляв мужність, рішучість і рідкісну людську гідність. Брав полонених, захищав свою землю, боровся до останнього.
2 березня 2022 року в одному з боїв Юрій Блоха загинув. Загинув як справжній воїн, не злякавшись, не відступивши, залишившись вірним своєму обов’язку й присязі. Його подвиг не залишився непоміченим — за виняткову мужність, самопожертву і любов до Батьківщини Указом Президента України йому посмертно присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
Юрій Блоха залишив по собі добру пам’ять, безліч учнів, друзів, побратимів. Його посмішка, почуття гумору, здатність підтримати із повести за собою назавжди залишаться у серцях тих, хто його знав.
Ми схиляємо голови перед його пам’яттю. Пишаємося, що мали честь знати такого українця.
Вічна слава Герою.
