10 грудня, трохи більше ніж через місяць після початку розгляду справи по суті, Снігурівський районний суд Миколаївської області заочно виніс вирок щодо російського військовослужбовця Дмитра Шуганкова: його визнали винним у катуваннях мешканки села Тамарине Снігурівської громади Олени К.. та призначили покарання – 10 років позбавлення волі. Вирок ще не набув законної сили, доки триває термін на його оскарження (30 днів).
Формула звинувачення
Як повідомляли «Вісті Снігурівщини», Дмитро Шуганков обіймав посаду начальника розвідки другого гаубичного самохідного артилерійського дивізіону 205-ї окремої мотострілецької (козацької) бригади Збройних сил РФ (в/ч 74814, Будьонновськ, Ставропольський край).
За словами прокурора Олександра Захарченка, 20 березня 2022 року російські військовослужбовці зайняли адміністративні будівлі й будинки місцевих мешканців та розпочали в селі Тамарине Снігурівської ОТГ так звані «фільтраційні заходи». Він зауважив, що ці дії були спрямовані на встановлення місцезнаходження військовослужбовців ЗСУ, учасників АТО та ООС, територіальної оборони, можливих коригувальників вогню, а також, на впровадження й реалізацію окупаційної політики держави-агресора.
За версією слідства, разом з Аліханом Кушховим (також, російським військовослужбовцем, справа якого розглядається у межах окремого провадження) та іншими невстановленими слідством російськими військовими, він затримав Олену К., запідозривши її у зв’язках із ЗСУ через те, що її син служить у Збройних Силах України. Прокурор, також, зачитав довідку, згідно якої син пані К., дійсно служив у ЗСУ.
«Обвинувачений, озброєний автоматом, діючи за попередньою змовою, зупинив потерпілу, почав допитувати про місце служби її сина, а потім — погрожував вивезенням до лісосмуги та розстрілом. Під час допиту наносив численні удари руками і прикладом автомата, стріляв поруч із нею, спричиняючи психологічні страждання», — зазначалося в обвинувальному акті
Далі, за матеріалами досудового розслідування, Шуганков наказав потерпілій пройти до подвір’я приватного домоволодіння на вулиці, де жінку змусили зайти до гаражу. Там її утримували близько години, продовжуючи бити, принижувати та погрожувати сексуальним насильством. Після побиття жінку відпустили додому під конвоєм. Згодом вона була змушена виїхати з окупованої території.
Деталі вироку
Під час судового розгляду потерпіла розповіла, що її син дійсно проходив військову службу, однак зв’язку з ним на той момент не було. Вона заперечила будь-яку передачу інформації про розташування російських військових.
У справі, також, в якості свідків допитали дочку, брата потерпілої та його дружину.
Згідно з текстом вироку, брат потерпілої повідомив, що разом із дружиною перебував удома, коли вони почули постріли. «Подумали, що військовослужбовці ЗС РФ понапивались та стріляють», — зазначив він. Після цього подружжя вирушило до будинку потерпілої.
За словами свідка, у дворі вони побачили свою сестру та російських військових. «Вони говорили, що повезуть її “на підвал”, звинувачували в тому, що її син служить у ЗСУ і що вона нібито передає йому координати. Також погрожували: якщо буде ще один приліт — розстріляють», — йдеться у вироку. Сам момент побиття чоловік не бачив, про нього дізнався вже зі слів потерпілої.
Дружина брата підтвердила, що на подвір’ї перебували військовослужбовці ЗС РФ. За її словами, на запитання, що сталося, ті відповіли, що побили жінку через нібито передачу координат їхніх позицій через геолокацію.
Дочка потерпілої у своїх свідченнях розповіла, що мати перебувала у пригніченому стані та плакала. «Військовослужбовці ЗС РФ допитували маму та погрожували фізичною розправою всій родині», — зазначила вона.
Як випливає з матеріалів справи, і потерпіла, і її дочка впізнали обвинуваченого на одній із дванадцяти фотографій, пред’явлених слідством для впізнання.
Інші свідки також впізнали обвинуваченого по фото – під час судового процесу вони розповіли, що бачили його у селі.
Суд дійшов висновку, що позбавлення волі потерпілої мало свавільний характер. Жінку примусово утримували російські військові в конкретному місці всупереч її волі та без будь-яких законних підстав.
У вироку також наголошується, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про причетність потерпілої до Збройних сил України або виконання нею завдань, які могли б становити загрозу для окупаційних військ.
Окремо суд оцінив дії обвинуваченого як військовослужбовця ЗС РФ, який незаконно вторгся на територію України та приймав участь в її окупації. За оцінкою суду, він усвідомлював свою участь у міжнародному збройному конфлікті й не міг не розуміти захищений статус потерпілої як цивільної особи. «Заподіяні потерпілій страждання є серйозними та являють собою знущання над людською гідністю», — зазначається у вироку.
Суд також підкреслив, що в умовах збройного конфлікту та окупації застосовані до жінки методи впливу — незаконне позбавлення волі, погрози вбивством і зґвалтуванням, а також нанесення численних ударів — «безумовно викликали в неї почуття страху за своє життя, пригніченості та неповноцінності».
Водночас у вироку окремо зазначено, що обвинуваченого Шуганкова захищав безоплатний адвокат. Суд наголосив, що захист «не був пасивним»: адвокат брав участь у розгляді клопотань сторони обвинувачення, заявляв власні клопотання, аналізував письмові докази, ставив запитання потерпілій та свідкам, а під час судових дебатів наполягав на недоведеності вини підзахисного.
Суд кваліфікував дії Дмитра Шуганкова за ч.1 ст. 438 КК України, як «жорстоке поводження з цивільним населенням та інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України» та призначив йому покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Вирок ще не набув законної сили – це відбудеться після спливу терміну на його оскарження (30 днів). У разі подання скарги на вирок стороною захисту і у випадку підтвердження вироку апеляцією, термін покарання вступить у силу з моменту затримання, оскільки підсудний перебуває у розшуку.
Іван Красіков
.
