Учительський хліб важкий, бо сам Бог вручив учителям ключі від дитячих душ, аби правити світом їх мрій мудро і розсудливо, завжди пам’ятати, що тримають у своїх теплих долонях найдорожче – крихке дитяче серце.
Свою діяльність Людмила Купріянівна Величко присвятила навчанню та вихованню найменших новософіївців. Цікава, захоплююча робота стала покликанням, невід’ємною частиною її життя, а точніше – самим життям.
З раннього дитинства дівчина мріяла про вчительство. Вона серцем відчула своє покликання – вчити дітей любити рідну землю, плекати в їх душах добро і людяність. Тож коли настав час прощатися зі школою, вирішила вступити до педагогічного училища, щоб бути наставницею для найменшеньких, які тільки-но переступили шкільний поріг. Одержавши спеціальність вчителя початкових класів у Бериславському педучилищі, Людмила почала трудовий шлях у Новософіївській школі, куди приїхала за направленням. За роботу молодий педагог взялася із запалом. Стала для дітей не тільки першою вчителькою, а й шкільною мамою, яка ділила з ними їх біду і радість. Нелегко було Людмилі Купріянівні завойовувати довіру, авторитет в учнів та їх батьків. Але завдяки доброті, людяності, порядності, відповідальності, наполегливості їй це вдалося. Більше 40 років вчила педагог діток читати, писати і жити по совісті. У кожного вкладала серце й душу, бо любила дітей і свою роботу, горіла бажанням усе зробити якнайкраще.
Знайти підхід до кожного, розкрити творчий потенціал учня, опрацювати запланований матеріал, підтримати дисципліну, справедливо оцінити та ще й зробити урок цікавим і захоплюючим – це, погодьтеся, далеко непроста справа.
Як вміла майстриня, вміла Л.К. Величко знаходити ключик до кожного. Саме любов до дітей – життєдайне начало її вчительської мудрості та доброти. Мудрість педагога у творчості, у пошуку, у насолоді від своєї праці, а доброта – у сердечності, теплоті та доброзичливості. Цими якостями вчителька завоювала прихильність учнів.
Для Людмили Купріянівни кожна дитина – особистість. Вона вміло знаходила стежку до душі не тільки під час уроків, а й в позаурочній діяльності. Вчила учнів не дивитися, а бачити, не слухати, а чути, не знати, а розуміти. Основне її покликання – навчити дітей бути людьми.
Першою в школі Л.К. Величко почала навчання за програмами Нової української школи, одним із завдань якої є допомогти дитині підготуватися до сучасного життя. Прагнула, щоб діти здобули міцні знання і в подальшому житті знайшли своє місце під сонцем.
Людмила Купріянівна віддавала учням не лише знання, а й тепло своєї душі, енергію, розум. Вивчила й виховала не одне покоління. Найкращим подарунком для неї є вдячні слова та квіти. Колишні учні підтримують з педагогом зв’язки, діляться своїми успіхами, просять поради. Багато з них, либонь, і досі пам’ятають її уроки. Адже саме вчитель дає знання, веде стежками-крутоярами життя-буття.
У повсякденних клопотах, у професійних радощах та труднощах зустріла Л.К. Величко пенсійний вік. Але ще працювала, бо не уявляла свого життя без гамірливих дітлахів. Нива її життя щедро всіяна добрими справами, зробленими для близьких, друзів, своїх учнів, колег. Це про неї Борис Олійник сказав: «Добро вічне – а це воістину так; то безсмертний є ти, Вчителю, як саме життя».
Не завжди доля була прихильною до жінки, та, попри всі труднощі і негаразди, вона залишається доброзичливою, завжди усміхненою, сильною, ніколи не подає вигляду, що б не було у неї на душі.
Знаю Л.К. Величко ще з часів спільної роботи у Новософіївській школі, в якій починали трудовий шлях. Скільки пам’ятаю, Людмила завжди була відповідальною, порядною, зібраною, вміла підтримати, дати дружню пораду. Степова Новософіївка стала для неї рідною, дала їй сили й натхнення. Тут знайшла свою долю, створила сім’ю, народила доньку, радіє двом онучкам. Дівчатка, в свою чергу, дуже люблять бабусю і захоплюються нею. Меншій, семикласниці Оленці, Людмила Купріянівна допомагає здобувати знання в дистанційному режимі. Та й сусідські дітлахи прибігають до вчительки за консультацією.
Як уміла господиня жінка радо приймає гостей, любить поратися на городі, вирощувати квіти.
Теплого травневого дня Людмила Купріянівна Величко святкує життєвий ювілей. Тож прийміть, шановна колего, щирі вітання й сердечні побажання, радості і безмежного людського щастя, миру, злагоди й добробуту.
В цей дорогий для серця день
Бажаю квітів і пісень,
Від друзів – щирих привітань,
Від зірок – здійснення бажань,
Від сонця – світла і тепла,
Щоб доля щедрою була!
І не спинити часу лік,
Нехай щастить весь довгий вік!
З повагою Зоя БЛАГОДАТНА.
