. Наш земляк – старший лейтенант Олександр Володимирович Нікулишев, людина-герой, який щиро любив Україну й боровся за неї до останнього подиху ,загинув захищаючи від ворога її незалежність.
Мені пощастило поспілкуватись з ним за півтора року до повномаштабного росії у нашу державу. Він у той час був у відпустці і на моє запрошення приїхав до редакціїї газети «Вісті Снігурівщини». До моменту нашої зустрічі ми не були знайомі.Єдине я знав,що з 2014 року він став до лав захисників своєї Батьківщини та вірою ї правдою боровся з окупантами за незалежність нашої держави .У відвертому ,теплому спілкування я дізнався,що Олександр народився1980 року в місті Снігурівка. Хлопець зростав непосидючим, наполегливим, цілеспрямованим. У дитячому садку був улюбленцем дітей і вихователів, активним учасником усіх святкових заходів.У шкільній родині юнак запам’ятався як неординарна особистість, людина слова, яка не зраджувала своїм принципам, відстоював ідеї добра і справедливості. Завжди робив благородні вчинки, відгукувався на прохання про допомогу, ніколи не стояв осторонь чужих проблем, умів підтримувати й підбадьорити. Щирий, відкритий, усміхнений, справжня душа компанії – таким знали Сашка однокласники і вчителі. займався в секції боксу, перемагав у змаганнях. Пізніше захопився авіа-ракетомоделізмом. Керівник гуртка БТДЮ О.А.Борисов став для хлопця учителем, наставником, старшим товаришем. Під його керівництвом Сашко здобував призові місця в командній та особистій першості, про що свідчать численні грамоти і дипломи. За перемогу у обласних і Всеукраїнських змаганнях був нагороджений путівкою в табір «Артек».
Крім занять ракетомоделізмом, юнак серйозно захоплювався музикою, навіть створив свою рок-групу. Любив майструвати, друзям та однокласникам ремонтував магнітофони. А ще дуже піклувався про тваринок, виявляючи добро і милосердя.
У 1999-2000 рр. Олександр проходив військову службу в Одеському воєнному окрузі, був командиром взводу в навчально-розвідувальному центрі батальйону зв’язку. Мама Тетяна Олександрівна й досі свято зберігає армійські листи сина, сповнені любові і поваги, ніжності й турботи.
Після демобілізації Олександр Нікулишев залишився в Одесі, працював на заводі, згодом у будівельній компанії. Під час роботи отримав важку травму ноги, переніс декілька операцій. Попереду було безліч планів і сподівань, та життя внесло свої корективи. Коли почались воєнні дії в АТО, чоловік пішов туди, де горіла земля, хоча мав звільнення від військової служби. Він не міг вчинити по-іншому, коли ворожі орди шматують Україну. В лавах добровольців воював у місті Щастя, що на Донбасі, обравши позивний «Сільвер».
Для воїна не було задач, які б неможливо було виконати. Відважний герой мужньо захищав кордони рідної країни від ворога. І понад усе бажав миру в Україні та найшвидшого повернення додому, до рідних. «Я тут, аби захищати всіх українців від окупантів. Хочу, щоб наступні покоління не бачили жахіть війни і жили у вільній, незалежній країні, – говорив наш земляк. – На війні дуже небезпечно, кожну хвилину може прилетіти снаряд чи міна – і життя обірветься. Особисто в мене страху немає: я відчуваю молитву своєї мами та рідних, відчуваю захист Божий». Про бойових побратимів відгукувався так: «Ми тут як сім’я, а в сім’ї, як відомо, один одному допомагають, підтримують, захищають».
За час перебування в АТО Олександр Нікулишев заочно закінчив Одеську Академію зв’язку. Згодом командування рекомендувало його до Військової Академії, по закінченню якої одержав звання лейтенанта.
Наш земляк стояв на захисті країни упродовж 8 років, почавши військовий шлях в 2014 році в ОШБ «Айдар». У 2016 році зайняв посаду командира відділення розвідувального взводу в окремій мотопіхотній бригаді. З 2017 року – командир розвідувального взводу, офіцер управління механізованого батальйону в 72 ОМБр імені Чорних Запорожців. Бої за Київ, Харків, Лисичанськ, Щастя, Авдіївку – такий героїчний шлях земляка..
За сумлінне виконання службових обов’язків, патріотизм, вірність військовому обов’язку та стійкість духу в період воєнного стану Олександр Нікулишев нагороджений медаллю «Авдіївка. Промзона. Стояли насмерть» Громадянської організації «Об’єднання патріотів «Сильні духом» (2018р.), орденом «Україна. Доброволець» (2019р) та іншими відзнаками, медаллю він особливо гордився. Дві години наш ого спілкування пролетіли непомітно. Вийшовши на подвіря редакції ми зробили фото на зuадку біля пам’ятного знаку «Стіл журналіста» Невдовзі про Олександра у газеті булj надрукованj статтю.
З перших годин повномащтабного вторгнення старший лейтенант Олександр Володимирович Нікулишев перебував у самому пеклі війни, воїн сміливо боровся з ворогом, який вторгся на українську землю, захищав свій народ, свою Батьківщину, залишаючись вірним присязі та Україні . Герой віддав найцінніше – своє життя за мирне майбутнє кожного з нас, за майбутнє країни. Пожертвував собою, щоб ми могли жити, працювати та будувати державу.
2 жовтня 2022 року біля міста Курахово Донецької області, прикриваючи собою бойових побратимів, Олександр Нікулишев отримав осколкові поранення внаслідок мінного вибуху. Хірурги намагалися вирвати його з лещат смерті, втім та виявилася сильнішою. Серце захисника України перестало битися 3 жовтня 2022 року. «Як справжній розвідник «Сільвер» виконував свою роботу тихо і без метушні, йшов попереду, будучи прикладом для підлеглих», – згадують побратими
Знайшов вічний спокій наш земляк на військовому кладовищі в місті Одеса. Рідна українська земля прийняла його у свої обійми, щоб навіки зберегти пам’ять про гідного сина. Указом Президента України за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший лейтенант Нікулишев Олександр Володимирович нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Я зажди буду пам’ятати про нашу єдину зустріч у стінах редакції,щиру, красиву посмішку свого земляка.
.
А для усіх мужній захисник залишиться прикладом сміливості, витримки, відданості обов’язку перед Батьківщиною.
Ігор Новіков
