13 грудня виповнилося 130 років від дня народження Миколи Хвильового.
Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Григорович Фітільов) – український прозаїк, поет, політичний діяч, один із основоположників української прози, один із найвідоміших представників Розстріляного відродження.
Народився Микола Григорович Фітільов (справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець на Харківщині (сьогодні райцентр Сумської області) у вчительській родині. Навчався у початковій школі в селі Колонтаєві, де вчителювала його мати. Навчання продовжив в Охтирській чоловічій гімназії, але покинув її через участь у так званому “українському революційному гуртку”. Згодом вступив на навчання у Богодухівську гімназію, але звідти його виключили за зв’язки з соціалістами під час революційних заворушень.
У підліткові роки підпрацьовував на різних роботах, зокрема слюсарем у ремісничій школі, у канцелярії волосної управи села Рублівки, брав участь у роботі місцевої “Просвіти”.
Учасник Першої світової війни, з якої вийшов переконаним більшовиком. У квітні 1919-го вступив до КП(б)У.
На початку 1921 року переїхав у Харків. Там Микола Хвильовий працював слюсарем на заводі. Того ж року почав друкуватися в газетах, журналах та альманахах. Активно заявив про себе, як один із організаторів літературно-художнього життя. Входив до багатьох літературних організацій – «Гарт» (1923), Урбіно, ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) (1925), Пролітфронт (1930).
У 1920-ті роки підтримував і впроваджував у життя політику “українізації”, виступав проти русифікаційного і “просвітянського” векторів розвитку української радянської культури.
Наприкінці 1925 року Микола Хвильовий опублікував книгу памфлетів “Камо грядеши?”, а у 1926 році – “Думки проти течії”. Також у 1926-му році в газеті “Культура і побут”, у додатку до газети “Вісті ВУЦВК”, надрукував наступну серію памфлетів “Апологети писаризму”. Певним продовженням цих памфлетів стала стаття “Україна чи Малоросія?”. У своїх памфлетах виступав проти русифікації української культури.
«Перед нами стоїть таке питання: на яку зі світових літератур взяти курс? В будь-якому випадку, не на російську. Від російської літератури, від її стилів українська поезія повинна втікати якомога швидше, – писав Микола Хвильовий. І пояснював: – Справа в тому, що російська література віками тяжіє над нами, як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування».
У 1928 р. Микола Хвильовий перебував у Берліні та Відні на лікуванні. Там він активно вивчав досягнення європейської культури, популяризував українську літературу за кордоном.
У січні 1928 року, перед поверненням до України, у листі до газети “Комуніст” Микола Хвильовий засудив своє гасло “Геть від Москви!”, однак після повернення продовжував втілювати попередню ідеологічну орієнтацію ВАПЛІТЕ у створених ним журналах “Літературний ярмарок” та “Пролітфронт”. Коли обдва журнали закрили, Микола Хвильовий пробував писати, дотримуючись “партійної лінії”, однак його практично повністю ізолювали від літературного життя
Помер Микола Хвильовий 13 травня 1933 року в Харкові, покінчивши життя самогубством. Його смерть стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920–1930-х років. Піти з життя М. Хвильовий вирішив на знак протесту проти початку масових репресій проти української творчої інтелігенції, після арешту свого друга письменника Михайла Ялового. Твори та ім’я Миколи Хвильового були забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.
Тож, запрошую читачів Снігурівського ліцею №3 до знайомства з його творчістю. До уваги користувачів бібліотеки викладка творів Миколи Хвильового. Долучайтеся до читання.
Карпінська О.М.,
бібліотекар ліцею.
