Уклін вам, вчителі.
Любов учителя не знає кінця-краю,
Не рветься ні на мить гаряча нить.
Любов учителя роками не вмирає,
Вона у серці учня променить…
Щедра осінь знов дарує радість: українська спільнота вшановує працівників освітянської ниви. Це свято великої державної ваги, бо «держава школою стоїть, а школа – вчителем».
Споконвічна місія Вчителя – засівати дитячі душі зернами доброти та людяності, прищеплювати допитливість і терпіння, дарувати радість пізнання і відкриттів. Від вчительської самовідданості, від нелегкої подвижницької праці, гуманізму та моральності, любові до дітей залежить майбутнє нашого народу. Важко переоцінити роль учителя в житті людини. Яку б посаду ми не обіймали, ким би не були за фахом, завжди з повагою і вдячністю згадуємо своїх педагогів. Вони навчили нас вірити, що саме знання є тим неоціненним капіталом, який здатен гарантувати майбутнє, відрізняти добро від зла, залишатися людьми у найскладніших життєвих обставинах. Народ цінує і поважає вчителя, який сіє «розумне, добре, вічне».
Кожен з нас пам*ятає свого вчителя – того, котрий долучив до книги, запалив іскорку знань, був старшим другом і порадником, кому ми зобов*язані своїми життєвими і професіональними перемогами.
Так уже склалося, що мені довелося навчатися у трьох школах, але досі пам*ятаю імена всіх, хто вів мене Країною Знань. Глибоко запали в душу уроки любих вчителів міської школи №1, які у всьому були взірцем і дали путівк в життя. Вони прищепили нам любов до праці, рідної землі, повагу до старших, виховували в патріотичному дусі. Теплими словами згадую своїх наставників, які , на жаль, пішли у засвіти: О.К.Вітошкіна, Т.К.Носікову, В.Я.Ходос, Л.О.Канцелярук, О.І.Шевцова, В.Ф.Вербицького, М.Й.Поліщука, К.Ф.Смишляєву, В.М.Шпака. і досі пам*ятаю їх привітні обличчя, очі, що випромінювали добро. У кожному вони цінували особистість, виховували найкращі людські риси. Вдячна вчителям за отримані знання, за науку, радісні, світлі, незабутні спогади, що зігрівають протягом усього життя. А ще вдячна своїм учителям за те, що визначили мій професійний шлях. Майже 40 років я віддала освітянській справі, дала крила багатьом учням і радію, що вони пам*ятають мої уроки й поради.
Учитель – це покликання і важка щоденна праця, яка потребує терпіння, самовідданості та доброго серця. у його руках і доля кожної особистості, і доля держави. Які знання, які моральні принципи будуть закладені з найменшого віку, такою буде і наша держава. Світ змінюється, та професія вчителя залишається однією з найголовніших. Так було, і так буде, доки існуватиме людство.
Наш снігурівський край багатий на високопрофесійні кадри, які здатні працювати самовіддано, ефективно забезпечуючи всебічний розвиток особистості. Незважаючи на складну сьогоднішню обстановку, впевнені: учительство Снігурівщини докладе всіх зусиль для того, щоб молоде покоління виросло гідними громадянами незалежної України.
Тож, шановні освітяни, вітаючи вас із професійним світом, бажаю відчувати красу й силу вашої благородної справи, мати вдячних учнів і послідовників, бути завжди натхненим, енергійними, здоровими, сповненими високих помислів в ім*я Розуму, Добра і Краси. Низький уклін вам за професіоналізм, терпіння, за любов до обраної справи, мудрість та багатство душі. Хай у вашому серці ніколи не міліє джерело добра, порядності, любові, доля рясно всіває вам життєвий шлях радощами й успіхами, як жовтень застеляє землю золотавим листям.
Зоя Благодатна, відмінник освіти України
Священна робота.
Священна, бо все починається з неї.
Сліди її праці – і в небі, на морі й на суші.
Учитель – професія творча – від Бога,
Ми плавим не сталь, не чавун, а плукаємо душі.
Пошли, Боже, сили і щастя, й надію!
Нехай же квітує, мов жито, учительська доля!
І щедрий душею ніколи нехай не збідніє!
І щедрим хай буде врожай освітянського поля
