Є місця, які назавжди залишаються частиною нашого дитинства. Місця, де ми сміялися, співали, танцювали, зустрічали свята, де звучали голоси рідних людей і творилися спогади цілих поколінь.
Для багатьох мешканців села Тамарине це було саме таке місце.
Сьогодні російська війна залишає від нього лише обгорілі стіни та попіл. Ворог цілеспрямовано атакує Тамарине Снігурівської громади ударними безпілотниками, руйнуючи цивільну інфраструктуру та місця, які мають особливе значення для людей.
Російський удар може знищити будівлю. Може перетворити на руїни те, що створювалося роками. Але він не здатен знищити життя, яке вирувало в цих стінах, — дитячий сміх, пісні, родинні зустрічі, свята, людські історії та пам’ять.
Боляче дивитися на те, що ще вчора було рідним і знайомим. Особливо тим, хто тут виріс, працював, виховував дітей, святкував важливі події свого життя.
Тамарине переживає важкі часи. Та його історія не закінчується разом зі зруйнованими стінами.
Ми пам’ятатимемо, яким було наше село. Берегтимемо спогади про людей і події, які творили його історію. І віритимемо, що після перемоги зможемо відбудувати не лише будинки, а й місця, де знову звучатимуть дитячі голоси, музика та сміх.
Ворог може руйнувати. Але йому не під силу зруйнувати нашу пам’ять, нашу гідність і нашу віру в майбутнє.
Ми вистоїмо. Ми відбудуємо. Ми пам’ятатимемо.
