До Дня української писемності та мови
Мова – душа народу
Як би ти знав, як много
важить Слово…
Іван Франко
Відповідно до Указу Президента України 25 жовтня відзначається День
української писемності та мови.
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається
зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків,
яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми
духовними надбаннями.
Мова – це душа нації, її генетичний код або, як свого часу писав Панас
Мирний, це «жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку
народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування».
Наша рідна мова загартована історією і відточена творчістю талановитих
письменників України. А ще вона – душа мільйонів сучасних українців, основа
їх інтелектуального потенціалу.
Історія української мови і літератури має такі визначні дати. Перша –
1798 рік, коли були видруковані три частини поеми «Енеїда» Івана
Котляревського. Це перша книжка, написана живою народною українською
мовою. Саме від цієї дати бере початок сучасна українська літературна мова.
Ще одна дата – 1840 рік, коли був виданий «Кобзар» Тараса Шевченка,
який проголосив:
Возвеличу малих отих рабів німих,
Я на сторожі коло них поставлю слово!
Ця дата може вважатися доленосною: з того часу нова українська
літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку й нормативної
стабілізації. На ньому були і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих
синів. Емський указ, Валуєвський циркуляр, Сталінські табори… Тернистий
шлях випав на долю мови, але вона жива – нескорена, велична і могутня.
1996 року прийнято Конституцію нашої країни, стаття 10 якої
проголошує: «Державною мовою України є українська мова».
Мова – одна із найважливіших ознак нації. Саме вона підтримує
національну самосвідомість, любов до рідної землі та повагу до себе. З гідністю
ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність
за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім. Любов і повага до мови,
якою розмовляєш, – це передусім, шанування себе, виявлення поваги до
народу, його історії, культури.
Символічно, що в День української писемності та мови вшановуємо
пам'ять Преподобного Нестора Літописця, який був послідовником видатних
творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Нестора називають
основоположником письмової української мови. Найвизначнішою його працею
є «Повість минулих літ» – літописне зведення, складене у Києві на початку ХІІ
століття. Це перша у Київській Русі пам’ятна дата, в якій історія держави
показана на широкому тлі світових подій. Твір був і залишається
найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому Нестора Літописця по
праву вважають батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.
У День української писемності та мови стартує традиційний
Міжнародний конкурс української мови імені Петра Яцика. Цього річ – уже
двадцять п’ятий! Школярі Снігурівщини завжди беруть активну участь у цьому
престижному мовному марафоні, посідаючи призові місця. Сподіваємося, що і
нині матимемо переможців.
Запрошуємо долучитися 25 жовтня до участі в загальноукраїнському
диктанті єдності, який дає можливість кожному з його учасників перевірити
свої знання, підтримати материнську мову, а також довести всьому світові:
українська мова є, вона престижна, нею говорять мільйони людей в Україні та
поза її межами.
Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки
той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Вітчизни, хто
збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної
матері, як добрим іменем своєї родини. Хай же звучить рідне слово, бо доки
житиме мова, житиме народ. Як говорив один із світочів української культури
Іван Франко: «Мова росте з душею народу». Тож любімо, розвиваймо та
пишаймося українською мовою – справжньою душею української нації.
Пропонуємо читачам вислови про мову.
– Українська мова – це мова великого народу, великої культури.
В. Сухомлинський
– Коли зникає народна мова в устах народу – народу більше нема.
К. Ушинський.
– Одна вона у нас така –
Уся співуча і дзвінка,
Уся плакуча і гримуча,
Хоч без лаврового вінка. Т. Шевченко.
– У слові – мудрість і душа народу. Д. Білоус.
– Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична
пам’ять, найцінніше надбання віків. О. Олесь.
– Мова – душа народу,
Народ без мови – не народ. В. Сосюра.
– Слово – зброя. Як усяку зброю, його треба чистити і доглядати.
М. Рильський
– Мова й пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати
пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони. І. Огієнко.
– Нації вмирають не від інфаркті, спочатку у них відбирають мову. Ліна
Костенко.
– Чуєш, як розмовляють соняхи,
Як шумлять густі явори,
Як від рідної мови сонячно,
Українською говори. В. Бондаренко
Зоя Благодатна,
член НСЖУ.
